Розділ 32

Лаура

Я забігла до своєї кімнати й просто рухнула на підлогу. Я не могла повірити в те, що щойно побачила на власні очі! Ні, Лауро, ні... Цьому має бути якесь раціональне, логічне пояснення! Можливо, у перевертнів просто прискорений метаболізм? Чи їхні клітини регенерують із шаленою швидкістю? Можливо, це щось зовсім інше... Лауро, думай! Що це ще може бути?! Ти зобов'язана знайти цьому логічне пояснення, без цього твій медичний розум просто зламається. Цікаво, вони зцілюються так швидко тільки тут, у Гекатії, чи у світі людей це теж працює? Якщо взяти їхню кров на аналіз, що вона покаже під мікроскопом? А що, якщо їхня унікальна кров здатна рятувати звичайних людей від раку та інших невиліковних хвороб?!

Моя голова просто розривалася від такої кількості думок. Та раптом цей медичний штурм обірвався — я знову почула крики, що лунали з глибини маєтку. Швидко змивши кров із рук, я рішуче попрямувала на ці звуки...

Дійшовши до обідньої зали, я почула, як ці двоє знову палко сперечаються. Що, цим придуркам було мало того, що вони щойно ледь не повбивали одне одного на подвір'ї?! Ну, я їм зараз покажу! Я вже занесла руку, щоб рішуче відчинити двері, аж раптом почула, як Кейр чітко промовив моє ім'я. Що вони взагалі про мене говорять?! Цікавість узяла гору, і я затамувала подих, вирішивши підслухати їхню розмову.

Дослухавши цей емоційний діалог до кінця, я зрозуміла: якщо прямо зараз не увійду до зали, вони знову трансформуються і спробують повбивати одне одного. Та найбільше мене розлютило навіть не це. А те, що вони знову вирішують усе за мене! Яке вони взагалі мають право розпоряджатися моїм життям?! Хто вони такі?!

Киплячи від гніву, я з гуркотом відчинила двері в залу. Виплеснувши на них усе, що так довго накипало в моїй душі, і осушивши дві склянки міцного віскі прямо на їхніх очах, я гордо розвернулася і попрямувала назад до своєї кімнати. Моє життя належить тільки мені, і завтра зранку вони про це дізнаються...

Ледь-ледь мені вдалося переодягнутися. Ноги запліталися, а слова Кейра все ще крутилися в моїй хмільній голові, не даючи спокою. Що все це взагалі означає?! Зі мною він поводиться як холодний, бездушний монстр, але з таким теплом говорить про мене за зачиненими дверми... Навіть із дядьком сперечається! Невже і ця їхня жахлива бійка теж почалася через мене? Ого... Це ж так круто! За мене ніколи в житті ніхто не бився...

Здається, віскі було занадто міцним, але мені вже байдуже. Тепер мені так добре, я почуваюся просто неймовірно. Та все ж, попри туман у голові, я чітко знаю одне: цим двом чудакам я справді можу довіряти. Вони обидва по-справжньому люблять мене. Лауро, тільки подумай, через що тобі довелося пройти, щоб нарешті знайти тих, хто буде любити тебе й оберігати від усього світу! Хоча... це я так думаю, чи це алкоголь говорить замість мене?

Моя голова просто вибухає, а серце шалено калатає. Кейр... Він такий класний! Незважаючи на те, що я люто зла на нього за ранкові слова, він дійсно мені подобається. Дядько Рейнер теж став мені близьким, та Кейр — це той, з ким я хочу бути поруч. Цікаво, а завтра зранку, коли я протверезію, я думатиму так само, як і тепер?..