Розділ 22

Лаура

— Що ти таке говориш? Я твоя племінниця, а та жінка на портреті — моя мама? А хто така тоді Афіна і як це мій батько вбив мою рідну матір? Я знаю, що Ігнат був покараний за вбивство, та тепер виходить, що він убив мою маму... Чому саме він це зробив? І чому Афіна ховала мене від усіх, навіть від тебе?

— Люба моя, це дуже хороше запитання, — зітхнув Рейнер. — Я б хотів спитати в Афіни, чому саме вона це зробила. І спитаю, як тільки її побачу. Чому вона не прийшла з тобою? І звідки ти знаєш Ігната?

— Це дуже довга історія, давай присядемо, і я тобі все розповім. А потім ти розповіси мені все про маму. Перше, що ти повинен знати, так це те, що Афіна, моя мама... померла більше трьох місяців тому. Через три місяці після її смерті до мене на роботу прийшов Ігнат і сказав, що він мій батько. Я в це не повірила і запропонувала йому зробити тест ДНК. Та це була правда, він дійсно мій батько. Після цього ми тільки декілька разів побачилися і попили кави. Поки одного вечора він не зателефонував мені й не запросив у гості.

Тут я почула голос Кейра:— Тепер давай я все розповім, що було далі. Я також опинився у світі людей через Ігната. Декілька місяців тому мені прийшов лист від Ігната. Він попросив мене зробити йому послугу: потрібно було знайти одну відьму, а саме Афіну. Я хотів йому відмовити, та я знав, Рейнере, що він зробив із твоєю сім'єю. Я хотів йому помститися і попросив плату за послугу. Ігнат погодився і сказав, що за це він віддасть мені свою дочку, якщо я виконаю те, що він просить. У мене був план, ідеальний план. Відьми в Гекатії не було, і за чутками вона вже досить давно не перетинала кордон світів. Це все, що я йому сказав. У мене були ще справи, і тому я сказав йому, що даю ще три місяці часу для того, щоб він подумав, як саме заплатить: або віддасть свою дитину, або я вб'ю його. Хоч я й ішов із думкою, що не прийму дитя Ігната (навіщо мені людська дитина?), я йшов убити його. Помститися йому за його злочин. Хоч я і не знав твою сестру, Рейнере,та я знаю тебе. Хоч ти й не говорив ніколи про свій біль, та всі знають, що тобі важко. Мій батько попросив мене зробити це для тебе.

— Стій, Кейре... Ти хочеш сказати, що ти купив мою племінницю?! — Рейнер підхопився. — Та як ти посмів таке зробити?! Вона — єдине, що в мене залишилось! Мені 150 років, я так і не знайшов свою пару, а ти кажеш, що ти її купив, як якусь річ!

— Рейнере, зупинись і подумай головою! Так, я її купив, але як тільки я її побачив, то відчув, що вона вовчиця. Мій вовк просто з глузду з'їхав, тому що вона — моя Луна. А про те, що вона твоя племінниця, я навіть не знав! Я думав, що вона напівкровна дочка Ігната і людини. Тому я так боявся відводити її до тебе на ночівлю. Ти сам не знав, хто вона, коли побачив її. Я ж тебе знаю, ти недолюблював її за те, що вона слабка. А можливо, ти думав так само, як і я...

Я не вірила своїм вухам... Що я щойно почула? Так ось чому ти, Кейре, був у моєму світі. І виходить, що мама померла саме через тебе?

— Про що ти говориш, Лауро? — здивувався Кейр.— Та ти сам подумай! Афіна була відьмою. Ігнат її шукав, та не міг знайти. Вона не могла померти власною смертю... Або я помиляюся?

— Ні, люба, ти не помиляєшся, — втрутився Рейнер. — Афіна була ще молода, їй майже сімдесят років. Для відьми це малий вік, зазвичай вони проживають щонайменше триста років, тому вона не могла померти власною смертю. Не знаю, як цей гад зробив це, та він убив її. Але йому в цьому повинен був хтось допомогти.— Рейнере, про що ти говориш? Убити звичайну відьму не так і важко, ти ж сам це знаєш.

— Так, ти правий. Та Афіна не була звичайною відьмою, вона була однією з найсильніших відьом, яких я тільки зустрічав. І тепер я знаю тільки одне: якщо ти правий, і Афіна закрила чарами сили Лаури, то пробудити її силу буде дуже важко. Я навіть не знаю, хто може це зробити, враховуючи те, що Афіна мертва. Ти кажеш, що Лаура — твоя Луна, та я не відчуваю на ній твоєї мітки. Чому ти ще цього не зробив? Можливо, саме так її сила прокинеться.— А якщо ні, Рейнере? А якщо ти помиляєшся? — палко заперечив Кейр. — Можливо, мітка вб'є її або з глузду зведе? Ти ж знаєш, що відбувається, коли вовк відмічає людину. Ніхто ще такого не переживав! Я не буду так ризикувати Лаурою. Тільки не нею!

Я нічого не розуміла, про що ці двоє говорять. Та я зрозуміла тільки одне: відтепер моє життя зміниться назавжди.