Розділ 20

Лаура

Усю дорогу я була настільки занурена у свої думки, що не помічала нічого навколо. Я навіть не почула слів Кейра.

— Лауро, ми вже на місці. Ти тут? Із тобою все добре?

Так, так, все добре, просто задумалась. Знаєш, відколи я тебе зустріла, все моє життя перевернулося з ніг на голову. Я не думала, що на мене таке чекатиме, а це тільки початок. У мене в голові багато запитань, а відповідей я не маю.

— Ти не переживай, ми все з'ясуємо. Я допоможу тобі з цим, а тепер нам потрібно відпочити.

Я стояла перед великим будинком, не наважуючись увійти. Тут я побачу альфу. Цікаво, як він виглядатиме і чи прийме він нас на ночівлю?

Зайшовши в будинок, перше, що я побачила — це великий камін, у якому горіли дрова. Дизайн будинку був незвичним для мене, як і ціла Гекатія. Він був великим: стіни із сірого каменю, білий камінь на підлозі, повсюди були шкури диких звірів і різні трофеї. Тут я побачила його — альфу. Він не був дуже високим, десь сто сімдесят п'ять сантиметрів. Але його плечі були неймовірно широкими. Коли він підійшов до нас, я відчула всю його силу — просто неймовірно сильна людина. У нього були темно-карі очі, чорне коротко підстрижене волосся, а саме обличчя було круглим .

-Добрий день! Ого, які люди! Сам Альфа Кейр завітав до мене.

Від його слів мені стало не по собі.

Кейр

Я боявся приводити Лауру до Рейна, та іншого виходу в мене не було. Їй потрібно було відпочити, прийняти ванну, поїсти гарячої їжі й поспати в ліжку, а не на вулиці чи в лісі. Не знаю, як Рейн відреагує на те, що вона моя Луна, адже її вовчиця ще спить. А якщо він не побачить у ній вовка, що буде тоді? Рейн — старий друг мого батька, сподіваюся, що все минеться м'яко.— Привіт, Рейне, давно не бачилися. Як твої справи?— От давай тільки без цього. Я дуже добре тебе знаю. Просто скажи, для чого прийшов, що тобі потрібно і твоїй супутниці?

— Мені потрібно небагато: ліжко, їжа і гаряча ванна. Завтра зранку ми підемо. Я знаю, як ти не любиш чужинців.

— Якщо ти це знаєш, Кейре, тоді скажи мені, якого дідька ти привів у мій будинок людину?

— Все не так, як ти думаєш, вона не людина. У ній є вовчиця, але вона під чарами. Мені потрібно знайти чаклунку, яка нам допоможе.

— Вам допоможе?

— Так, Рейне, ти все добре почув — нам. Вона моя Луна, мій вовк визнав її ще у світі людей.

— Ох, Кейре, от ти собі й нафантазував! Ти майже сто років один, от твій вовк і дуріє.

-То ми можемо залишитися чи нам піти?

— Та ні, залишайтеся. Тепер мені цікаво познайомитися з Луною самого Кейра, це буде сенсація. Ти вже казав своїм батькам про неї, чи це буде сюрприз?

Як думаєте що далі станеться із Лаурою??? Пишіть в коментарі діліться своїми думками .. Продовження вже затра .. Незабувайте про підписку . А також додайте книгу в бібліотеку щоб не втрати нові розділи ..