Розділ 16

Кейр 

Я прокинувся. Надворі було ще темно, моє тіло залишалося ослабленим... Я відчув квітковий аромат Лаури, а згодом зрозумів, що до мене хтось сильно притискається. Це була вона. Вона лежала так близько біля мене, притискаючи своє оголене тіло до мого... Я пригорнув її у свої обійми і дивився, як вона солодко спить..

.Лаура

Кейрові не ставало легше, я була дуже сильно втомлена й не помітила, як заснула... Мені наснилося, що я маленькою гуляла з мамою на квітучій галявині. Там було неймовірно красиво! Я знайшла дивну квітку, схожу на крила метелика — пелюстки то відкривалися, то закривалися, і я вплела її до маминого волосся. «Мамо, ти така красива...» Вона мені усміхнулася і сказала: «Доню, нарешті ти вдома. Я так рада, що ти повернулася...» І після цих слів я прокинулася...

Чому ця жінка мені сниться? Чому саме її я називаю мамою?.. Нічого не розумію... Я майже й забула про Кейра, та, розплющивши очі, бачу, як він дивиться на мене і вуркітливо усміхається.

— Доброго ранку. Як ти почуваєшся? — запитала я

- Моє тіло ще ослаблене, але вже не так страшно. Як я сюди дійшов..? — хрипко запитав Кейр.

— А ти й не дійшов. Я сама тебе дотягнула від самого входу. Ти навіть не уявляєш, який ти важкий!..

Кейр

Від почутих слів моє серцебиття пришвидшилося. Невже вона мене врятувала?.. Для мене це було щось нове: ніхто і ніколи в житті не рятував мене. А ця дівчина, яка навіть не має сили перевертня, набралася сміливості це зробити... Я дивився на неї й нічого не казав, Лаура вже почала ніяковіти від мого пильного погляду... А потім я нахилився до неї ближче і поцілував її. Спочатку вона мені не відповідала, але й не відштовхувала. Потім почала відповідати на поцілунок, і ми вклали в нього всю нашу втому, біль, страх та приховані таємниці.