Розділ 15

Кейр

— Чорт забирай, тільки не це! Чортова відьма відправила нас в Мертвий ліс... Я вб'ю це стерво!

Де вона? Де Лаура? Я тримав її за руку, коли ми входили в портал, де ж вона поділася? Лауро, ти де?..

— Я нагорі, Кейре! Я нагорі! Тікай звідси, тут небезпечно!

Піднявши голову, я побачив, як мою дівчинку тримає ліана за ногу, а до неї вже підкрадається інша. Довго не думаючи, я дав свободу своїй силі. Моє звірине гарчання лунало луною по всьому Мертвому лісу...

Лаура

Що це таке? О Боже, тут якийсь звір, він точно вб'є нас!

— Кейре, тікай! — кричу я.

Тут я побачила, як він підскочив до мене і розірвав руками ліани, підхопив мене на руки й спокійно приземлився на дві ноги.

Що? Ні, це неможливо...

Очі Кейра горіли яскраво-жовтим кольором, на його руках виросли великі гострі нігті, а в роті були справжні ікла! Хто він такий?..

Він поставив мене на ноги, але я не могла стояти.

— Не чіпай мене! — закричала я щосили.

Через хвилину Кейр змінився і знову став схожим на людину.

— Лауро, не бійся мене, я ніколи в житті не зроблю тобі боляче. А тепер послухай мене: нам потрібно якнайшвидше дійти до тієї скелі, поки не стемніло. Цей ліс небезпечний удень, але ніхто не знає, що тут коїться вночі. Коли ми будемо в безпеці, я все тобі розповім. Тільки тримайся за мене і не відходь нікуди, чуєш?

Лаура

Я взяла його за руку, і ми швидко пішли до нашого укриття, та дорога не була такою короткою, як здавалося. Раптом із самих кущів вискочило щось незрозуміле, подряпало Кейра і зникло. Я знову почула це звірине гарчання, і це був Кейр...

— З тобою все гаразд? Давай я подивлюся на твою рану...

Кейр

— Все добре, поки що добре. А тепер слухай мене уважно. Мене вкусив Стубр, його отрута дуже швидко розповсюджується по тілу. Від цього укусу я не помру, але деякий час буду слабким, не знаю, чи зможу дійти до скелі. Тому ти повинна залишити мене і сама дійти до укриття.

Лаура

— Ні! — сказала я. — Слухай мене уважно: ми з тобою дійдемо до укриття разом, я тебе тут не покину. Тож не марнуймо часу, нам потрібно пришвидшитися, чуєш мене?

Кейр мені не відповів, але його кроки стали ширшими. Перед самим входом до печери, що була в скелі, він знепритомнів і впав на землю. Я перевірила його серцебиття — воно було в нормі, а от жар у нього був високий, він просто горів. Зібравшись із силами, я почала тягти Кейра. Ох і важкий він! Не знаю, скільки часу в мене це зайняло, та я змогла це зробити...

Почала шукати у своїй сумочці ліки. Хвала всім Богам, у мене були жарознижувальні й маленька пляшечка води... Подивилася на поранення — воно було зовсім чорним. Вирішила промити його хоч трішки водою, потім розірвала край своєї блузки, щоб перев'язати рану...

Ліки не допомагали, його сильно трясло. Більше нічого я не придумала, як зігріти його своїм тілом. Знявши з Кейра верхній одяг, роздяглася сама... Нашими куртками я нас укрила, а сама сильно притиснулася до нього... Сподіваюся, ти виживеш і не покинеш мене тут.