Розділ 14

Лаура

Вночі мені наснився дуже дивний сон. Уві сні я бачила неймовірно красиву жінку, яка тримала мене маленькою на руках, а потім вона подивилася на мене, вже дорослу, і сказала: «Ти повертаєшся додому, доню моя». Це був дуже дивний сон, адже моя мама мала зовсім інший вигляд. Можливо, цей сон я бачила тільки тому, що Кейр говорив, ніби ми їдемо до Гекатії. Це щось дивне і незрозуміле для мене — можливо, там живуть багаті люди або ватажки мафії. З моїх думок мене вирвав голос Кейра: «Нам уже час їхати, збирайся, на нас чекають».

Кейр

Я так і не наважився все розповісти Лаурі й навіть не уявляю, як вона відреагує на все, що побачить сьогодні. Для неї весь світ зміниться. Відьми, перевертні, інший світ... А найголовніше те, що вона також перевертень. Не думаю, що навіть якби я й хотів їй розповісти, вона б повірила. Жінка, яка тридцять три роки живе як проста людина, ніколи в житті не повірить у те, що я їй скажу. Краще буде, якщо я розкрию таємницю вже в Гекатії.

Лаура

Зібравшись, я подивилася на себе в дзеркало й тихо сама собі прошепотіла: «Заспокійся, Лауро, заспокійся. Нічого вже не змінити. Ти зробила все, щоб утекти від цього чоловіка, але він усе одно знайшов тебе. Тобі залишається тільки йти за ним». Зібравши всі свої сили в кулак, я вийшла...

Кейр

Я бачив, що Лаура нервує... Але нам потрібно було вже їхати. Відьма Інесса відома своєю нетерплячістю. Їй і так не сподобається, що потрібно буде відкривати портал для двох, а якщо ми ще й запізнимося, вона може помститися мені й відправити не в те місце, яке я їй вкажу.

Лаура

Я взагалі не розуміла, куди ми йдемо. Майже двадцять хвилин ми вже пробираємося в саму гущавину лісу. Я багато разів питала Кейра, що ми тут шукаємо, та не почула від нього жодного слова. Цей чоловік знову став холодним. Здається, що вчорашній вечір був просто сном. Можливо, він відводить мене в гущавину лісу, щоб тут убити й закопати, як у кіно.

Нарешті ми вийшли на галявину. Перше, що я побачила — це дивне, величне старе каміння. А потім я звернула увагу на стару жінку, яка стояла посеред галявини. Її довге густе волосся звисало майже до самого пояса, у неї були темно-зелені очі — ніколи в житті таких не бачила...

— Ти змусив мене чекати, та ще й гостю привів. Кейре, ти ж знаєш, що я не люблю сюрпризів.

— Мої плани змінилися, я не встиг тебе попередити... А тепер замовкни й зроби те, що повинна! — прокричав Кейр.

Жінка тільки засміялася, подивилася на мене й почала щось дивне бурмотіти.

Потім усе було наче вві сні. На її шкірі почали з'являтися якісь дивні візерунки, вони мали ніжно-фіолетовий відтінок, а очі почали світитися яскраво-зеленим кольором. Дерева і вся земля почали трястися. Потім між камінням я побачила дивне світло — воно притягувало й закликало мене підійти до нього, та ноги мої вросли в землю. Від усього побаченого я не могла поворухнутися. Я відчула, як велика рука Кейра штовхнула мене в це світло.