Розділ 3

— Ну чого ж ти там стоїш? — пролунав голос Ігната. — Заходь, ти ж не чужа.Як тільки я почула ці слова, на душі стало так тепло. Так, правильно, я не чужа! Зібравшись із думками, я вирішила пройти далі. Батько сидів за столом. Поруч із ним я побачила ще двох юних дівчат і одного неймовірно кремезного й великого молодого чоловіка. Було в ньому щось дивне і водночас зачаровуюче. Я була не в силі відірвати від нього погляд. О мій Боже, який же він красивий! Але він подивився на мене з такою відразою, ніби я якась ганчірка. Мені стало дуже неприємно від його погляду.— Привіт, доню, — звернувся до мене батько.Я подивилась на нього. Його погляд був таким м'яким, він дивився на мене з посмішкою.— Привіт, тату. Давно не бачились. Як твої справи?

— Сідай за стіл, я познайомлю тебе з твоїми сестрами. Це Ангела, їй тринадцять років.Я подивилась на дівчинку. Вона мені посміхалася. У неї були карі очі й довге чорне волосся, вона була красива, наче порцелянова лялька.— Привіт, — відповіла я. — Приємно познайомитися. Я й не знала, що в мене є сестра.Дівчинка так нічого й не відповіла, тільки тепло посміхалася.— А це моя старша дочка, — продовжив тато, — її ім'я Станіслава, або Стася, їй шістнадцять років.На мене дивилася дівчинка із зеленими очима й рудим кучерявим волоссям. Я б не сказала, що вона неймовірна красуня, але щось у ній було притягуюче. Стася піднялася, підійшла до мене й обійняла:— Я так рада з тобою познайомитись! Тато багато про тебе розповідав, але не сказав, що наша сестра така красуня.— Дякую, мені також приємно познайомитись. Ти теж неймовірно красива.— А це мій знайомий і сьогоднішній гість, його ім'я Кейр.Я знову подивилась на нього. Його зовнішність зачаровувала. Є в ньому щось неземне, від цього чоловіка так і віяло небезпекою. Він із тих чоловіків, від яких я намагаюся триматися подалі.— Приємно познайомитись, я Лаура.А у відповідь я почула лише тишу і знову зустріла цей пронизливий погляд.