Розділ 30

Розділ 30

На дванадцятий день Володимир відчув різку зміну в енергетичному плані.

Ні, що ближче вони підходили до аномалії, то щільнішими ставали потоки енергії навколо. Це було цілком природно. Але зараз зміна сталася раптово, ніби вони переступили невидиму межу. Схоже, загін щойно увійшов на територію самої аномалії — туди, де колись було проведено той самий ритуал.

Володимир добре пам'ятав усе, що вдалося дізнатися про це місце. Тут зміни в організмі й психіці починалися значно швидше, ніж будь-де. Тепер доведеться стежити ще й за цим. Постійно перевіряти, чи не змінюються магічні оболонки товаришів, чи не спотворюються у людей аури, чи не починає хтось втрачати себе.

Ще одне навантаження.

Наче попередніх йому було замало.

А звірі тим часом невпинно гнали людей уперед — до мети, відомої лише їхньому таємничому ватажкові.

Минуло ще два дні.

За цей час Володимир уже призвичаївся виправляти порушення течії енергії в чужих аурах. Якщо спочатку кожне таке втручання вимагало чималенької концентрації, то тепер він робив це майже автоматично, мимохідь, не припиняючи стежити за навколишнім світом.

А виправляти доводилося постійно. По суті, вся аномалія перебувала всередині безперервної енергетичної бурі. Не надто потужної, щоб знищувати все живе, але цілком достатньої, аби повільно й невідворотно змінювати будь-який організм, який опинявся тут надовго.

Володимир анітрохи не здивується, якщо найближчим часом у Миколая його спаклюжена магічна оболонка почне випрямлятися.

Та й можливість того, що в когось із інших воїнів прокинеться осередок, теж була напрочуд високою. Щоправда, навряд чи одразу сформується повноцінна оболонка. Найімовірніше, це буде лише її слабкий зародок.

Тож дивуватися тому, що з аномалії виходили саме Звірі, а не звичайні тварини, не доводилося.

Особливо якщо врахувати, що за десятиліття їхні зміни давно стали спадковими.

Там, за межами аномалії, представники магічних родів пишалися тим, що народилися обраними.

А тут...

Тут навіть останній хробак мав магічну оболонку і безліч поколінь предків, які також народжувалися з нею.

Якби зараз забрати звідси бодай пару таких тварин і переселити в будь-який інший куточок світу, їхнє потомство однаково народжувалося б Звірами.

Де б не жили їхні нащадки.

Магія вже стала частиною їхньої природи. Вона передавалася разом із самим життям.

Наскільки було відомо Володимиру, саме так і діяли чимало магічних родів. Вони замовляли прикордонникам живих звірів — найчастіше зайців, білок чи іншу дрібну живність, — а потім розводили їх у власних маєтках.

Звідти походила частина інгредієнтів для алхімії та заготовок для артефактів.

Та й м'ясо Звірів високо цінувалося. Воно надзвичайно добре впливало на людський організм, а для магів і взагалі вважалося одним із найкращих природних засобів розвитку.

То чому ж тоді не розводити таких тварин повсюдно?

Відповідь була доволі простою.

Виростити справжнього Звіра виявилося значно складніше, ніж здавалося на перший погляд. До самого моменту пробудження за твариною ще міг доглядати будь-хто. Але щойно в неї починала формуватися магічна оболонка, поруч обов'язково мав бути досвідчений маг.

Він повинен був наповнити новонароджену оболонку енергією.

Тут, в аномалії, це відбувалося природно. Потоки енергії були настільки щільними, що оболонка сама швидко набирала силу.

За її межами все було інакше.

Там маг мав дуже обережно передати потрібну кількість енергії. Недостатньо — і розвиток піде повільно. Забагато — і тварина могла просто загинути.

Звісно, можна було й не втручатися.

З часом оболонка все одно наповнилася б сама, поступово поглинаючи енергію з навколишнього світу.

Та результат виходив зовсім іншим. Такі тварини ставали сильнішими, витривалішими за звичайних, але до справжніх Звірів їм було дуже далеко.

А якщо згадати ще й пихатість більшості магів...

Мало хто горів бажанням ставати тваринником.

Для більшості було значно простіше заплатити дорожче й купити готове м'ясо чи необхідні інгредієнти. Або й узагалі чекати караванів із прикордоння, де все це вже давно добували професійні мисливці.

Але всі ці питання зараз Володимира не хвилювали. І без них турбот вистачало з надлишком.

Втім, перебування в аномалії мало й свої несподівані переваги.

По перше — щільність енергії. Магічний фон тут був настільки насиченим, що сам по собі діяв подібно до слабкого зілля відновлення. Звісно, резерв не заповнювався за лічені хвилини, але за три-чотири години міг відновитися повністю. А це означало, що тепер у строю знову були всі четверо магів.

Сам Володимир, спостерігаючи за друзями, а віднедавна подумки зараховуючи до них і Ігоря, бачив навіть більше, ніж могли помітити вони самі.

І його зілля, і перебування в аномалії повільно, але невпинно змінювали саму магічну основу людини. Побачити осередок безпосередньо він усе ще не міг. Навіть його енергетичного зору для цього поки що не вистачало. Проте він чудово бачив наслідки цих змін.

Осередки друзів уже почали пропускати через себе трохи більші потоки енергії.

Для будь-кого іншого це можна було б пояснити лише тим, що навколо стало більше магічної сили. Усередині аномалії подібний висновок здавався цілком логічним.

Та Володимир помітив зміни ще до того, як вони перетнули межу аномалії. Ще тоді енергія всередині оболонок Ольги, Тихона й Ігоря стала відчутно щільнішою. Нехай трохи, але для досвідченого погляду цього було достатньо.

А це означало лише одне.

Їхні осередки вже працювали ефективніше.

Тепер вони могли пропускати крізь себе більший потік енергії, швидше накопичувати резерв і, відповідно, зберігати його більше, ніж раніше.

Друзі ще навіть не підозрювали про це. А Володимир уже знав: за ці кілька днів усі троє зробили такий крок уперед, на який у звичайних умовах у магів ішли роки та десятиліття.