Розділ 16

Розділ 16

Після тієї вечірньої розмови в кімнаті їхня маленька компанія змінилася остаточно.

Тепер до групи Вовиних учнів додалася й Ольга.

Щоправда, самі друзі були переконані, що єдині, кого він навчає. Ні Тихон, ні Ольга навіть не підозрювали про існування Ярини, яка вже давно проходила власний шлях розвитку під його керівництвом. Та й не бачив Вова жодного сенсу поки що розповідати про це. Чим менше людей знали про його справжні справи, тим спокійніше було всім.

Втім, зміни торкнулися не лише Ольги. Після того як Вова нарешті відкрив друзям частину правди про себе, змінився й сам підхід до навчання. Раніше він був змушений діяти дуже обережно. Давати рівно стільки, щоб не викликати підозр. Пояснювати лише те, що можна було пояснити випадковою здогадкою або незвичайною спостережливістю.

Тепер же частину обмежень можна було відкинути.

Найголовнішою умовою залишалася та сама обережність. Вова неодноразово пояснював друзям, наскільки небезпечно демонструвати справжній рівень своїх можливостей. Особливо тут, у стінах магічної школи.

Але якщо раніше він стримував не лише знання, а й сам процес навчання, то тепер нарешті змістив основний акцент туди, де той і мав бути від самого початку.

На розвиток свідомості.

Саме цьому тепер присвячувалася більшість їхніх вечірніх занять. Тихон і Ольга вже були достатньо дорослими, щоб розуміти важливість таємниць. Достатньо дорослими, щоб навчитися приховувати те, чого іншим знати не варто.

От тільки дорослішання мало й інші наслідки.

Вова не був сліпим. Він чудово бачив, як дивляться одне на одного Тихон та Ольга. Як затримуються їхні погляди. Як все частіше переплітаються руки. Як природно вони шукають будь-який привід опинитися поруч.

Від дружби вони давно перейшли до закоханості. Від закоханості — до перших обіймів і поцілунків. І до наступного кроку залишалося вже зовсім небагато. Особливо в цьому світі. Тут ніхто не дивився косо на подібні стосунки серед підлітків. Тим паче серед магів. Магічна спільнота взагалі ставилася до таких речей значно простіше, ніж звичайні люди. Вважалося, що той, хто вже опанував власну силу, має навчитися відповідати й за власні рішення.

Тому другим напрямком навчання, відразу після розвитку свідомості, Вова зробив контроль тіла.

Звичайно, цього навчали й у школі.

Більше того, для магів контроль власного організму вважався одним із фундаментальних умінь. Без нього були неможливі ні самоочищення, ні самозцілення, а отже і довге життя.

Але між тим, що викладали тут, і тим, що колись створив він сам, лежала справжня прірва. У минулому житті, Вова лише заклав основу цієї системи. Потім її десятиліттями вдосконалювали тисячі Володіючих. Людей, які на відміну від місцевих магів дійсно бачили все, що відбувалося всередині організму та енергетичних каналів.

Кожна вправа перевірялася на практиці.

Кожна помилка виправлялася.

Кожне нове відкриття ставало надбанням усієї системи.

У результаті той варіант контролю тіла, який знав Вова, перевершував місцеві методики щонайменше в декілька разів. Саме його він і почав потроху передавати друзям. Бо справжня сила завжди будується на фундаменті, а не на красивих ефектах.

Так непомітно минула осінь.

За святом урожаю прийшли перші холоди, а разом з ними настав і новий, 2083 рік.

Цікаво, що попри значно слабший вплив релігій, літочислення тут усе одно велося від Різдва Христового. Щоправда, на цьому схожість і закінчувалася. Новий рік не переносили на середину зими. Як і століття тому, його початком вважався саме час після завершення збору врожаю.

Колись це було продиктовано потребами сільського господарства. Потім стало традицією. А згодом настільки міцно вросло в життя людей, що вже ніхто особливо не замислювався над причинами. Та й сам Вова давно помітив, що традиції живуть значно довше за будь-які пояснення, які колись їх породили.

Але цього разу новий рік приніс із собою не лише зміну цифри в календарі.

Минуло ще кілька тижнів. Заняття тривали своїм звичним порядком. Теорія в школі, вечірні тренування, вправи на розвиток свідомості та контроль енергії. Начебто нічого не змінилося.

От тільки для Вови зміни були більш ніж очевидними.

Стосунки між Ольгою та Тихоном остаточно перейшли на новий рівень.

Звичайно, ніхто не бігав коридорами школи з гучними заявами. Ніхто не вихвалявся і не ділився подробицями. Та Вові цього й не потрібно було. Енергетичні оболонки друзів розповідали про все значно краще за будь-які слова.

Коли люди проводять багато часу поруч, між їхніми оболонками поступово виникає резонанс. Коли ж до дружби додаються справжні почуття, цей зв'язок стає набагато глибшим. А після близькості зміни взагалі було неможливо не помітити. Тож одного вечора Вова вирішив, що настав час ще для однієї важливої розмови.

— Тихоне, Олю, сьогодні в нас буде не зовсім звичайне заняття.

Друзі підняли голови від вправи на концентрацію.

— Тобто тренування ніхто не скасовує, — посміхнувся Вова. — Але спочатку поговоримо.

Тихон відразу насторожився. За роки знайомства він добре засвоїв просту істину: якщо Вова починає розмову подібним тоном, значить зараз буде щось справді важливе.

— Як би це сказати делікатніше...

Вова задумливо потер підборіддя.

— Розумієте, коли між людьми трапляється близькість, це добре помітно в енергетиці. Принаймні для того, хто має достатньо розвинений магічний зір.

Тишу можна було різати ножем.

Ольга миттєво почервоніла і втупилася поглядом у підлогу.

Тихон раптом виявив неймовірний інтерес до краєвиду за вікном. Настільки неймовірний, ніби там просто зараз відбувалася битва драконів.

— Та заспокойтеся ви, — не витримав Вова. — Я ж не сваритися зібрався.

Він ледь посміхнувся.

— Це ваше життя. І нічого поганого в цьому немає. Тим більше, що з контролем тіла у вас уже все більш ніж добре. Тож якихось несподіваних наслідків можна не боятися.