Розділ 13

Розділ 13

Навчання у школі магії поступово відкривало перед Вовою зовсім іншу картину світу, ніж ту, до якої він звик за попередні роки.

Особливо це стосувалося історії.

Якщо в яслах, загальній школі та взагалі всюди, де навчали звичайних людей, події сорокарічної давнини подавалися майже однозначно, то тут усе виглядало зовсім інакше.

Для більшості мешканців Русі дракони були винуватцями трагедії.

Саме вони, згідно з офіційною версією, допустили катастрофу, після якої загинули мільйони людей. Саме вони не впоралися зі своїм ритуалом і принесли людству смерть та руйнування. А маги, навпаки, виступали рятівниками, які зробили все можливе, щоб зменшити наслідки лиха.

У школі магії про ті самі події розповідали значно обережніше.

Тут драконів нерідко називали старим титулом — Володарі.

І майстри зовсім не поспішали звинувачувати їх у всіх бідах світу.

Навпаки, більшість викладачів схилялася до думки, що сталася саме помилка. Жахлива, трагічна, така, що коштувала життя майже всім самим Володарям, але все ж помилка, а не навмисна зрада.

Вова лише посміхався, слухаючи подібні лекції.

Політика.

Куди ж без неї?

Для простолюду потрібна одна історія.

Для майбутніх магів — інша. Більш складна. Більш наближена до правди.

І мабуть лише він один із усіх присутніх розумів, що навіть ця версія не пояснює всього.

Бо справжня причина лежала значно глибше.

Десь там, де перетиналися цілі світи. Там, де гинули не окремі держави й навіть не планети, а цілі реальності.

Втім, подібними думками він ні з ким не ділився.

Ще цікавіше стало, коли викладачі почали розповідати про спадщину Володарів.

Виявилося, що місцеві маги зовсім не приховують очевидного. Абсолютна більшість знань про магію прийшла до людства саме від драконів.

Основи роботи з енергією.

Структура магічної оболонки.

Методики навчання.

Артефакторика.

Алхімія.

Навіть сучасна система підготовки магів виросла з тих знань, які свого часу передали людям Володарі. І чим більше Вова слухав подібні лекції, тим сильніше дивувався. Виходило, що ті самі розумні, яких офіційна історія виставляла винуватцями майже кінця світу, одночасно були й творцями всієї сучасної цивілізації.

Ще одні подвійні стандарти.

Втім, справжній сюрприз чекав його на зовсім іншому занятті.

Цього разу мова зайшла про богів. Точніше про те, чи існують вони взагалі. І ось тут Вова несподівано виявив, що місцеві маги дивляться на питання зовсім не так, як звичайні люди.

Вони не заперечували існування богів. Але й не вважали їх якимись надприродними істотами.

На думку магів, більшість так званих богів були людьми.

Колись.

Дуже давно.

Просто людьми, які змогли піднятися на такий рівень сили, що для решти людства перестали бути людьми в звичному розумінні.

Навіть архімаги, за словами викладачів, були лише сходинкою на цьому шляху. Далеко не останньою.

Іноді такі істоти починали збирати навколо себе послідовників.

Створювали культи.

Релігії.

Цілі народи поклонялися їм століттями.

І ось тут пролунала думка, яка по-справжньому зацікавила Вову.

Викладач стверджував, що молитви працюють.

Щира віра людей. Їхня подяка. Їхня відданість.

Усе це створює спрямований потік енергії, який надходить до того, кому поклоняються.

Чим більше віруючих.

Чим сильніша їхня віра.

Тим потужнішим стає цей потік. І тим сильнішим стає той, хто його отримує.

Ось цього Вова не знав.

Ніколи навіть не замислювався над таким аспектом. Хоча тепер, коли він почув пояснення, сама механіка виглядала цілком логічною.

Більше того...

Якщо подивитися на власне минуле життя...

Він мимоволі замислився.

Адже його люди знали, кому завдячують своїм порятунком.

Знали, хто створював укриття, рганізовував захист. Хто забезпечував їх їжею, теплом і безпекою під час катастрофи. І він добре пам'ятав, як багато хто з них перед сном дякував йому.

Просто щиро.

У власних думках.

У коротких словах подяки.

Згадуючи його разом із родиною.

Звичайно, це ще не були молитви.

Але й до них залишалося не так уже й далеко.

Вова задумливо потер підборіддя. Можливо, справа була не лише у власному таланті. Не лише в розвитку свідомості. Можливо, частину своєї сили він отримав саме звідти.

Від сотень і тисяч людей, які вірили в нього.

Які були вдячні йому.

Які бажали йому добра.

Якщо так...

То перед ним відкривалася ще одна сторона магії, про яку він досі навіть не підозрював. І тема ця була настільки цікавою, що над нею точно варто було добре подумати.

Тема дійсно була цікавою, але саме зараз не мала для Вови жодного практичного значення. Та й узагалі ставати богом він ніколи не планував. Коли люди починають шанувати тебе тому, що ти робиш те, що вважаєш правильним, — це одне. Але свідомо йти шляхом створення культу навколо себе лише заради додаткової сили... Ні. Така перспектива викликала в нього радше настороженість, ніж захоплення. Так стаєш залежним.

Тому роздуми про молитви та віру залишалися суто теоретичними. Цікавими. Не більше.

Набагато більше його дивувало інше.

Попри те, що ще зовсім недавно поруч із людством жили Володарі — справжні дракони, істоти неймовірної могутності та знань, — люди все одно вірили у власних богів.

І це виглядало доволі дивно.

Адже навіть із тих уривчастих відомостей, які вдалося зібрати Вові, випливало очевидне: більшість так званих богів лише наближалися до можливостей Володарів. Часто навіть не наближалися, а лише мали схожі окремі здібності.

Проте люди вклонялися саме богам.

Мабуть, справа була в тому, що людині простіше бачити божественне у тому, хто схожий на неї саму.