ЦЕ СОН ЧИ ДІЙСНІСТЬ?

Для жінки це не балачки. Це компліменти, які в наш жалюгідний час, на жаль, чуються дедалі рідше. Жінка — це вам не металеві меблі; вона — квітка. Вона не хоче діловитості. Їй потрібні сонячні, милі слова. Краще говорити їй щодня що-небудь приємне, ніж усе життя з похмурим остервенінням працювати на неї.

"Три товариші" Е.М.Ремарк

Ми підняли один із тих затонулих катерів, координати якого мав Ганс. Він якось намагався мені пояснити, як через супутник можна точно вирахувати координати чого завгодно, але я не второпав. Точніше — не хотів напружувати мозок. Чомусь запам’ятався той день. Ми тоді сиділи в барі у Кінти, куди зачастили заходити, святкували двадцятиріччя Лілі. Там завжди спокійно і чисто, і їжа цілком пристойна.

Був Ганс із Тін Тін — мініатюрною бірманкою, обличчя якої свідчило, що її мама згрішила з європейцем; Бо зі своєю кремезною смаглявою жіночкою, чиї груди стирчали врізнобіч крутими гострими пагорбами. Вона не носила бюстгальтера, а сукня була тонкою. Я сиджу з Марією та Лілі, яка весело сміється, хильнувши зайвого.

Трохи дивно було бачити мене в цьому мінігаремі, з Лілі ліворуч і Марією, що притиснулася грудьми до мого правого ліктя. Часом підсідала Кінта. Запам’яталася ця подія і тому, що Бо, мовчазний Бо, виголосив тост. Він сказав:

— Вип’ємо за те, щоб ми отримали те, чого хочеться, а не те, на що заслуговуємо.

А втім, про що це я? А, так, про підйом катера. На ньому було кілька ящиків зброї, що вже почала іржавіти, кулемет, якому я зрадів як рідному, і, звісно ж, багато ящиків із набоями, закатаними в герметичні бляшані банки.

Замінити ствол кулемета, якщо знадобиться, трохи підшаманити механізм. Він має бути в мастилі, тому й не міг піддатися корозії, тож можна поставити цього монстра на трубки біля люка стрільця. Давно мріяв про кулемет, але душила маленька жаба з великими лапами, не даючи витратитися на це недешеве задоволення.

У рубці виявили скелет у лахмітті, і Лілі занепала духом — мовляв, дарма потурбували могилу мерця. Бо не дуже звернув на це увагу і, зібравши кістки та лахміття в мішок, викинув його за борт зі словами:

— Спочивай із миром.

Ще один приєднався до гватемальців у тазиках та каструлях. У чорта Бо вірив трохи більше, ніж у Бога. А я взагалі не зважаю на поодинокі прикмети чи розбиті дзеркала. Коли старе б’ється — це добре, значить, з’явиться щось нове у твоєму житті.

Бо в першу чергу оглянув двигун того катера й залишився задоволений його виглядом. Із цим коритом провозилися занадто довго й повернулися до критого причалу аж о третій ночі. Вирішили витягнути бранця морських глибин на берег спеціальним візком, але там ще треба було розчистити хащі: двір заростав і звужувався під нестримною навалою загарбницької рослинності.Хай там як, ми розійшлися спати пізно. Але я і Лілі взагалі не спали, залишившись наодинці.

Уранці вона поїхала відсипатися до резиденції Сяо, а я отупіло рубав зарослі в кутку двору, розширивши його мало не втричі. Пообіді за допомогою лебідок ми, нарешті, витягли катер праворуч від критого причалу. Тепер він стояв на спеціальному візку з колесом, що луснуло, — не витримало ваги. А ми майструємо над ним арку з труб, щоб вийняти двигун. Після обіду розійшлися, вирішивши залишити роботу і на завтра. Зброя та кулемет сохли на сонці, іржа на них проступила яскравіше, ставши рудою.

Здавалося, я щойно провалився в сон, аж тут мене вже штовхають, розгойдуючи в ліжку. Насилу розплющивши очі, бачу веселе обличчя Марії. Вона сьогодні дуже добра, навіть не зґвалтувала мене й принесла поїсти. Саме тому й розбудила. Однак я не впевнений, чи піднялося б у мене щось дибки, крім волосся на голові, чи під пахвами, бо я вчора впахався та ще й не спав.

— Я додому йду, поїж, а то так і проспиш до завтра. Ось тобі шоколадка, щоб мав сили вранці вдовольнити жінку своєї мрії, яка вже скучила за пестощами.

Я не збираюся їй пояснювати, якою бачу жінку своєї мрії, чи сперечатися з Марією. Хай там як, вона розкішна і легко могла б зніматися для модних журналів. Марія змінила окуляри у важкій темній оправі на майже непомітну позолочену, що пасує до її волосся й підкреслює величезні очі.

Я поїв і вийшов у двір. Бо ніде не було видно, а Ганс саме виліз із нашої здобичі, бурмочучи прокльони під ніс. У руках він тримав за дроти якісь блоки, з яких капала вода. Схоже, відновити радіоелектроніку було вже неможливо.

Дно катера ще до загибелі заросло водоростями, і тепер ці висохлі пасма мали неохайний вигляд. Посеред чорного баговиння — блискучий лист алюмінію, наша тимчасова латка на пробоїні. Лист великий; видно, у катер поцілили з гранатомета. Але принаймні не довелося вигинати метал — він був увігнутий всередину. Поруч із катером — акумулятори, ми їх теж одразу викинули назовні.

Тимчасовий застій у роботі не мав пояснень, тож ми скористалися ним, щоб витратитися на ремонт обладнання та нашого годувальника. Я маю на увазі катер, наш катер. Добре помучилися: частково розібрали крайній праворуч двигун, а потім витягли його вертикально через люк машинного відділення. Усе зроблено занадто щільно — не розмахнутися.

Саме правий дизель давав той сизий дим, працюючи на межі зносу. Бо давно запасся запчастинами для ремонту, але все не випадало кількох спокійних днів, щоб розібрати й вийняти мотор. Проте, щойно витягли — були готові хоч зараз відчалити на двох, що залишились. Щоправда, швидкість буде вже не та. Втім, Бо рідко запускає всі три мотори, лише в разі небезпеки.