МОЯ ЖІНКА !

Всі кажуть, восени ніч довга,
То - брехня! Шкода,
Не встигли мовити ми
Слів свого кохання,
Як наступив світанок.

635 вірш циклу "Пісні кохання" Оно-но Коматі

Ні, звісно ж, я жартую, я б такого ніколи не зміг сказати. Коли ми поставили в ангар джип та її машину й зачинили величезні ворота, ми знову цілуємося, а потім входимо в офіс, тримаючись за руки. Марія мигцем глянула на нас і продовжила гризти авокадо, гортаючи журнал. Ми піднялися сходами, я озирнувся — навіть не подивилася нам услід! Дівчина із залізною витримкою.

Коли зайшли до мене, я встромив у щілину біля порога ніж — тепер двері можна було тільки виламати або зламати ніж. Я це придумав після першого набігу Марії. Лілі скинула взуття і завмерла, поправляючи волосся біля скроні.

Я мовчки підхопив її на руки й поніс у спальню; її голова лежала на моєму плечі, очі були заплющені. А кисті рук, як у маленької мавпочки, були зігнуті й складені на грудях. На довгому середньому пальчику — тонке кільце з бірюзовим камінцем.

Ми прокинулися близько сьомої ранку. Спершу вона, і довго дивилася на мене сплячого, потім я, почувши крізь сон її німий заклик. Дивилися один на одного, блукаючи очима по очах, губах, бровах, щоках і волоссю, іноді торкалися один одного, обережно проводячи пальцем по губі чи щоці.

Геть з’їхали з глузду, не могли надивитися. Що на нас найшло? Потім вона втомилася тримати свою голівку на тонкій шиї і поклала її мені на груди, і ми знову дивилися один на одного й усміхалися, як два ідіоти. Тільки раз я відволікся від думок про неї, подякувавши собі: молодець, що вибрав широке ліжко! Але це згодом.

Кажуть, що перш ніж провести з чоловіком ніч, жінка хоче зрозуміти, чи кохає вона його. А чоловік може зрозуміти, чи кохає він жінку, тільки після того, як провів з нею ніч. Я кохаю Лілі. Так, я її кохаю. Це нове для мене слово, і це та жінка, з якою я хочу прожити життя. Ми проговорили пів ночі, і я заснув як убитий, а чи спала вона?

— Тебе називають везучим стрільцем, а я нарахувала п’ять шрамів.

— Шість, ще один під коліном. Дряпнуло повз.

Я лежу і думаю, що весь світ не вартий Лілі. І водночас розумію, що світ повен таких історій, як моя, повен любові та кохання. Взяти ту ж Кінту. Я знаю, що вона на все піде заради мене, а я — і це дивно — на все піду заради Лілі. Але вона цього не почує від мене.

— Юрі Фудзівара.

— Що?

— Моє справжнє ім’я Юрі, що значить — "лілія", так мене полюбляє називати мій дідусь, тому — Лілі.

— Саша Шевченко.

— Саша?

— Скорочене від Олександр, у значенні — "захисник людей", тому Алекс, так простіше вимовляти.

Ось і познайомилися нарешті. Лілі усміхається, її очі світяться. В сутності, що сталося? Та нічого рівним рахунком, і Місяць не впав на Землю, все як завжди, але чому я почуваюся так, ніби чекав цього весь останній рік? Чи все останнє життя? Ніби мені відкрилася таємниця, з думкою про яку я жив свої дитячі роки. Таємниця, яку я шукав і намагався осягнути, таємниця, яка все розставить по місцях у моїй дурній голові.

І що? Для цього мені треба було просто переспати з цією худорлявою дівчиною, до якої мене так сильно тягне останнім часом? І я боюся про це думати. З дівчиною, у якої постійно між стегон кобура з пістолетом під її веселенькою сукнею.

Зараз ця кобура на моєму столі біля ліжка. Моя долоня пестить ніжний оксамит її спини, а вона торкається своєю маленькою долонькою моєї щоки і каже зворушливо турботливим голоском, який зовсім не в’яжеться зі змістом сказаного:

— Не бійся, я не заборонятиму тобі бачитися з Марією, ти все одно тільки мій, але я не можу часто бути з тобою, тому за тобою догляне Марія.

— Вона що, твоя людина?

Лілі сміється, лукаво блискаючи очима.

— Не хотіла, щоб тебе забрала Кінта, я помітила її ще в селищі. Вона так дивилася на тебе! Ось і наказала Марії наглядати за тобою. Доки ти не полюбиш мене, і після…

Добре, що ліжко широке, інакше я від подиву впав би на підлогу. Це, на її думку, "наглядати"?! Мені казали, що більш крутого та небезпечного за Сяолуна тут нікого немає, тепер я сумніваюся в цьому. У цьому місті багато підступних і страшних людей, але найнебезпечніші ті, хто займається наркотиками.

Я вже зрозумів, як і на чому хто заробляє. Куди рухається опій-сирець, конопля, куди вже готова важка й легка наркота, зброя і цілком легальні товари, як ті ж текстиль чи фрукти.

У Бірмі не дуже добре з фруктами, вони не вміють їх зберігати й переробляти. Безтолкові майстри холодильної техніки, і чи не на цьому мені відкрити легальний бізнес? Тим паче, що я в цьому розбираюся. Треба б поговорити з Бо і, можливо, побудуємо на паях великий холодильник неподалік порту та причалів? А може, і Лілі зацікавиться?

Спершу, звісно, треба все підрахувати, наскільки це буде дорого. І навіть не в будівництві справа, а в щоденних витратах. На електроенергію, холодоагент, запчастини для компресорів, навантажувачі та охорону з робітниками й персоналом. Не мені ж самому стежити за температурними режимами в різних камерах. Від камер із плодами до камер глибокої заморозки.