ПІДЙОМ КАТЕРА

"А справді, небо не таке, як ми.
У неба є свої закони і права.
А ми, затиснуті у рамки і псалми,
ховаємо за масками слова.
Ми носимо ці маски, як щити,
боїмось бути справжніми хоч мить.
І нам важливо крізь життя пройти,
щоб душу ненароком не відкрить."

Ліна Костенко

Відтоді так і повелося. Вранці виходжу на тренування, повертаюся — там чекає Марія. Щоправда, дає два дні перепочинку — коли сама вихідна. Бачу осудливий погляд Ганса за окулярами.

— Вона так верещить і стогне, що я, напевно, переберуся на той бік, до Бо, — каже він мені.

Його осередок — за тонкою стінкою моєї спальні.

— Вибач, сам не знаю, як так вийшло, — кажу я зніяковіло і вибачливо.

Мені і справді трохи соромно.

— Можеш не перебиратися, — повз нас проходить похмурий Бо, — там теж все чути!

— Справжній чоловік! — підсумовує Ганс, — трусів майже не переш і виходиш зранку на вулицю з повним шлунком та порожніми яйцями!

Це він про те, що вранці Марія підгодовує мене домашньою їжею. Уміє ж Ганс знаходити позитивні моменти!

Учора приходила Кінта. Це моя провина, що я більше не завітав до неї після того випадку. І вона мене знайшла. Її зустріла Марія. Дівчата стали одна навпроти одної, обмінялися швидкими поглядами, і в кожному з тих поглядів була серйозна заявка на суперництво. Чорт забирай! Я почувався як старий педераст, якого застали з жінкою в ліжку. Дуже ніяково! Ми з Кінтою піднялися до мене, і вона з усмішкою огледівши моє помешкання, сказала, що чекатиме на мене щосереди ввечері у своєму барі. Усе прорахувала, чортівка.

Щойно вона притулилася до мене грудьми і обійняла, як увійшла Марія і, уперши руку в стегно, повідомила, що мене шукає Бо. Я був їй вдячний. Кінта гордо і мовчки вийшла попереду мене. Уже на першому поверсі вона помахала мені долонею і навмисне нагадала, що чекає на мене, "як домовлялися". Уміють же жінки жалити язиком. Особливо не варто потрапляти на язик тихоні Марії. Я збігав на катер — Бо там не було, тож я повернувся в офіс.

— Я його там не знайшов.

— А його там і не було, треба ж було відірвати цю самку від мого безвольного кошеняти, - поважно відповіла Марія відсьорбуючи каву з маленько\ філіжанки.

— Вона моя давня знайома...

— Не така вже й давня, молодша за мене буде. Я бачу, що моя мама мала рацію: коли чоловікові погано — він шукає жінку, а коли йому добре — він шукає ще одну.

— Маріє, ти мене виводиш із себе, я нікого не шукав!

— І що? Будеш переді мною стрибати розлюченим козликом?

Я засміявся через силу: вляпався так вляпався. Ще б завести третю дівчину — і був би повний абсурд. Марія підійшла до холодильника, зазирнула туди, відстовбурчивши свою красиву дупку, але нічого не взяла. Гадаю, вона навмисне влаштувала дефіле, щоб привернути мою увагу чи мати змогу підійти впритул.

Повертаючись назад, вона обійняла мене, закинувши обидві руки мені за спину, і демонстративно притулилася грудьми. Потім зняла окуляри і, струснувши волоссям, поклала їх на стійку. У неї величезні очі, коли вона без окулярів. А цей глибокий грудний голос!

— Може, мені тебе оженити на собі?

— Не треба, я боюся самотності.

— Невже її груди красивіші за мої? Чи тебе мої окуляри напружують? Вирішено: відзавтра буду в лінзах!

Величезні очі, підфарбовані віднедавна вії та губи. Її теплий подих і знайомий запах. А ці божественні груди! Здається, я вже надійно влип у її павутину, звикнувши до неї за кілька останніх тижнів.

— Маріє, ти мені подобаєшся така, як є. Не треба заради мене фарбуватися чи змінювати окуляри.

— Я знаю, що ти мене любиш саме таку, яка я є! До речі, тобі сподобалися ті трусики, що ти з мене стягував вранці?

— Від скромності ти не помреш, а трусики я якось не помітив.

— Я так і думала. Ходімо, роздивишся їх у подробицях, — і вона потягла мене на другий поверх.

Різко захотілося закричати: "Допоможіть!". І ще мені цікаво, скільки дають у цій країні за зґвалтування чоловіка жінкою? І чи вважається це злочином?

Коли ми знову спустилися вниз, у дворі порався Бо. Привіз обладнання для підйому катера. Як завжди, мовчазні люди, склавши вантаж на кормі катера, поїхали на знайомій вантажівці.

— Що ще нам взяти? — питає Бо, — називай, а я звірюся зі своїм списком.

— Потрібен ручний дриль і клепальник, а також лист тонкого алюмінію, свердла, заклепки, кувалда, ножиці для металу, буксирувальний трос. Може ще знадобитися лист тонкої гуми. Судячи з розповіді, стався вибух, найімовірніше — саморобна міна, якщо тонули так довго. Шкода, що не оглянув катер як слід, а то знав би зараз напевно, що знадобиться і як лагодити.

— Після підозри на міну Сяо одразу поїхав. Не здивуюся, якщо за тазиком, і вже комусь забетонували ноги, — Бо озирнувся, — Марія розквітла, ніколи не бачив її такою красивою і щасливою.

— Бо, а ти не знаєш, що з Марією сталося... ну, до мене?

— Цій жінці відданість і любов офіційно заборонили спеціальним законом, бо через них вона змітає все на своєму шляху.