ЮРІ В ІТАЛІЇ

"O, she doth teach the torches to burn bright!
It seems she hangs upon the cheek of night
Like a rich jewel in an Ethiope’s ear;
Beauty too rich for use, for earth too dear!"

"Ромео і Джульєтта" В.Шекспір

Юрі Фудзівара тиждень тому виповнилося п'ятнадцять. У їхньому класі було троє неіталійців. Це вона, її єдина подружка Марта, за кольором шкіри майже мулатка, та сором'язлива й мовчазна, попри свою красу та привабливість, туніска Соня.

Соня взагалі трималася осібно, а останнім часом була чи то налякана, чи то сумна, чи те, й друге водночас. Вона постійно здригалася й озиралася на будь-який звук. Усе прояснилося, коли Марта, обідаючи з Юрі у дворі школи, пішла мити руки й побачила місцевого шибеника Анджело з його друзями, що всюди його супроводжували: Матео, Рафаелем і Лукасом.

Анджело був симпатичний хлопець із міцною шиєю, як у античних скульптур, з тонкими рисами обличчя й ледь кучерявими пасмами світлого волосся, які він рідко підстригав. Його чуттєві губи й красиві, але жорсткі очі привертали увагу молодих жінок.

Рафаель виділявся зростом, але мав темне волосся і постійно носив із собою відеокамеру — дивовижний винахід фірми Sony. Матео був тупуватий і широкий у плечах, а Лукас — кучерявий худий хлопчина невисокого зросту з густими бровами, майже зрощеними на переніссі, — найспритніший і найкмітливіший в їхній компанії і дуже рухливий.

Анджело доводився племінником Пієрі Альбертіні — невловимому мафіозі родом чи то з Сицилії, чи, скоріше, з Корсики. Той тримав під контролем майже половину міста й мріяв підкорити собі його все. Пієрі жив відкрито, і якщо я кажу "невловимий", — це означає тільки те, що пред'явити йому було нічого, хоча й поліція знала, що він прокручує незаконні оборудки.

Анджело мав невдовзі відсвяткувати сімнадцятиріччя, його дружки були ровесниками, і тільки спритний п'ятнадцятирічний Лукас наче випадково затесався до їхньої компанії, причому був набагато розумнішим за своїх приятелів. Останнім часом вони відчули смак влади. Їх боялися, і вони злегка сп'яніли від своїх витівок, які ставали дедалі злочиннішими.

Побачивши їх, Марта одразу присіла за густим кущем, і вони її не помітили. Тим паче, що Анджело підштовхував у спину покірну Соню за сарайчик у кутку шкільного двору, і їхня увага була зосереджена саме на ній.

Коли пролунав дзвінок, Соня запізнилася з перерви й увійшла зовсім розгублена, постійно витираючи рот і ледь не плачучи. На наступній перерві, майже притулившись ротом до вуха Юрі, Марта розповіла, що ж вона побачила за сарайчиком, при цьому смаглявість її кудись зникла, і шкіра мала ледь сіруватий відтінок, а очі гарячково блищали.

Анджело ґвалтував Соню в рот, а Рафаель знімав це на відеокамеру. З підслуханої розмови Марта зрозуміла, що це був не перший раз. Коли Матео змінив Анджело, Марта тихенько відійшла назад і потім довго мила руки, вмивалася, а її серце готове було вискочити з грудей і боліло. Зробити нічого було не можна. Якщо Соня це терпіла, то мабуть була вагома причина для мовчання.

Здавалося, Юрі ніяк не відреагувала на розповідь, вона зовні була спокійною, але миттю згадала уважний погляд Анджело, спрямований на неї, коли той зі своєю бандою проходив шкільним коридором. Вона знала про спорідненість Анджело й місцевого мафіозі — його дядька.

Ще здогадувалася, що її батько з компаньйоном теж заробляє не тільки кафешкою та стрілецьким тиром під магазином зброї, який теж належав батькові. Їй доводилося бачити, і не раз, дипломат або сумку, повні грошей. Мама іноді вживала екстраординарних заходів безпеки, й Юрі зробила висновок, що живуть вони не лише чесною працею.

Батьки не посвячували її в тонкощі свого бізнесу, але Юрі була досить спостережливою. Пам'ятала вона й випадкові уривки розмов, з яких було зрозуміло, що Пієрі Альбертіні незадоволений діяльністю "япошок" на "його" землі. Компаньйон батька теж був з Австрії, але їх усе одно називали япошками.

Цілком можливо, що Анджело вже вибрав її як ціль. Хай там як, шкільна шпана шантажувала Соню й те ж саме може зробити з ким завгодно, найімовірніше — з емігрантами. Це Юрі зрозуміла на першій хвилині, поки Марта гарячим подихом виливала їй у вухо жах побаченого.

Того дня Юрі пішла додому більш дальньою дорогою, тому що там було більше людей. Іти закутками, хоч це було вдвічі ближче, їй не хотілося. Вона зайшла пообідати в кафе, яким володів її батько на паях зі старим другом Максиміліаном, і привітна молода італійка Джулія її нагодувала. Вона справді була вогненно руда, отже, прізвище Россі не обманювало.

Під будівлею кафе розташовувався потужний підвал, і саме через цей підвал батьки й купили цей будинок. У підвалі, завдяки постійній температурі, зберігалося вино, продажем якого в Японію й на Тайвань вони займалися також. Спершу всі жили на другому поверсі будинку. Але в міру того, як зароблялися гроші на білому порошку від дідуся Чена, вони прикупили кілька будиночків поблизу.

В одному з них відкрили зброярний магазин на першому поверсі й тир під магазином, в такому ж великому підвалі завдовжки майже сорок метрів. Підвал там виявився невдалим для зберігання вина — температура не була постійною, що вино не полюбляє, ось і зробили стрілецький тир. Магазинами й офіційними продажами керували вже поставлені на зарплату люди.

Пообідавши, Юрі пішла в тир. З цього дня вона вирішила посилено тренуватися у стрільбі, хоча й до того стріляла досить непогано. Матері поки що нічого розповідати не хотіла, можливо, це просто її переляк, і Анджело не ризикне її чіпати.