НОВА РОБОТА

До вибору роботи треба підходити більш обачно, ніж до вибору чоловіка. Чоловіка змінити простіше.

(молода знайома феміністка)

Під стелею крутився вентилятор. Ніколи не розумів цих стельових вентиляторів — від них жодної користі. Усе гаряче повітря підіймається вгору, і вентилятор знову штовхає його вниз, не охолоджуючи, а підвищуючи температуру в нижній частині кімнати. До того ж, ти не відчуваєш полегшення, а лише сидиш на горячому протязі. Якщо вже прагнеш комфорту — постав кондиціонер, розрахований на таке приміщення, та зачини вікна й двері, щоб не охолоджувати матінку-природу власним коштом.

Кондиціонери тут часто ставлять хлопці, які про холодильну техніку мають вельми слабке уявлення. Вони монтують їх під стелею — ще одна дурниця. Адже холодне повітря опускається вниз, і немає потреби охолоджувати те, що вгорі; достатньо встановити радіатор охолоджувача на висоті людського зросту, а під стелею нехай буде хоч сорок п'ять за Цельсієм — кому яке діло? Та й кондиціонеру буде легше набрати потрібну температуру. Але тут кондиціонера немає.

Це приміщення ангарного типу із залізним сферичним дахом, який добряче розжарюється на сонці. Добре, що дах частково обплетений в'юнкими рослинами, може хоч не так нагрівається. Ми на другому ярусі, на першому — офіс фірми та склади. Фірма не просто має назву, а офіційно зареєстрована як "Аріадна". Цікаво, хто це запропонував? Найімовірніше, Бо — цей величезний негр із "канатами" м'язів під безрукавкою на голе тіло.

Ця куртка нагадує мені бронежилет (можливо, ним і є), інакше навіщо їй невеликий комір-стійка, що прикриває шию? Утім, спереду безрукавка розстебнута, і я можу помилуватися кубиками преса — вони вражають. Чому я думаю, що назву фірми вигадав Бо? Мабуть, тому, що з вигляду він моряк, і катер точно належить йому, як і фірма. До чого тут моряк і Аріадна? Та не знаю! Просто так склалося в голові.

На першому поверсі все облаштовано як у крутому офісі: рецепшн, комп'ютер із зеленим монітором, факс, ксерокс, кавомашина, холодильник, колюча квітка, що розкинула листя на кілька метрів навколо, кілька друкарських машинок і ще щось. Я чув про комп'ютери, але досі бачив лише засоби факсимільного зв’язку. Забув згадати головне — секретарку, яка за сумісництвом працює бухгалтером. Про те, що вона виконує одразу кілька важливих функцій, я дізнався згодом.

Я так довго перебуваю у світі, де відсутні правила, що побачене справляє на мене сильне враження. А особливо її окуляри та копиця золотавого волосся, піднятого з шиї, та підколотого на потилиці. Тут таки дуже парко, тож її блузка розстебнута настільки, що видно великі кулі грудей. Хтось скаже, що груди й апетитна жіноча дупка — це повсякденні, набридлі речі. Мовляв, чи ти їх мало бачиш упродовж дня? Не варто дивитися тільки на випуклості, бо за ними ризикуєш не помітити саму жінку або свою долю, якщо твоя доля — не лише груди та попка.

Але скажіть: куди ж мені ще витріщатися, якщо борделі я не відвідую? Їй навряд чи є тридцять, і очі за окулярами великі й гарні. Додам зауваження: очі рідко бувають некрасивими, але в комплекті з носом та іншими частинами обличчя іноді викликають відчуття дисонансу. У цієї секретарки з гармонією і пропорціями все гаразд — окремі елементи її обличчя та тіла дуже вдало зібрані докупи.

Метрах у трьох від неї стоїть вентилятор, що повертається з легким шелестом стрічок на захисній сітці. Це більш розумний варіант, ніж ті крила, що під стелею на другому поверсі. Я показав їй візитівку і сказав, що мене запросив Бо, а потім назвав своє ім'я. Вона, глянувши на мене поверх окулярів, назвалася Марі й одразу притиснула дужку між скельцями пальцем до перенісся.

— Босе, тут прийшов Алекс, — сказала вона в переговорний пристрій і, ще раз спіймавши мій нескромний погляд, почала смикати — як мені здалося, кокетливо — розстебнутий ґудзик на блузці біля грудей.

А можливо, я помиляюся: вона просто зніяковіла або й розсердилася. Я не розумію жінок та їхньої таємної мови жестів.

— Нехай підіймається, — пролунав голос Бо, і я потупав крутими залізними сходами з такими ж поручнями на другий поверх.

Кілька разів озирнувся, щоб із висоти зазирнути за офісну стійку і побачити, наскільки коротка в неї спідниця. І ось я на другому поверсі під дурним млином на стелі, що розмахує лопатями. Якщо коротко, то розмова з Бо звелася до того, що їхній групі потрібна людина, яка вміє стріляти й не накиває п’ятами, якщо стане гаряче. Зарплата залежить від роботи, зброя — моїм коштом, витратні матеріали (набої, гранати тощо) — коштом фірми. Ганс за власні гроші купував електронне начиння, Бо — робив дрібний ремонт та обслуговування катера. Їжа, вода, пальне та інші дрібниці — теж за рахунок фірми.

Робота не обмежується лише тим що я вже знав. Можливо, доведеться інколи щось вантажити, лагодити, спускатися з аквалангом, стрибати з парашутом, виходити у відкритий космос, чи відбиватися від інопланетян. Здійснювати інші нудні речі, що трапляються в цьому житті.

Великі витрати на дороге обладнання обговорювали на спільних зборах. Гроші ділили майже порівну, але мені висунули умову: спершу на мене подивляться, а за кілька тижнів скажуть остаточно, чи заслуговую я на чверть тієї частини загального прибутку що розподіляється між усіма.

Ангар був величезним. На першому поверсі — склад і гараж. У гаражі дві машини: широке, як катер, напівіржаве авто типу фаетон без брезентового даху, а також джип із короткою "мордою" та двигуном, що лежав спереду. Судячи з того, що двигун, блищить - його щойно привезли з ремонту. У кутку припадав пилом мотоцикл — на ньому не їздили років п'ятнадцять, про що свідчили товстий шар пилу та іржа.