МЕРКУРІЙ У ВІЙСЬКУ

"Хто в армії служив, той у цирку не сміється"

Афоризм, відомий тим, хто служив в армії "совка"

Обласний військовий комісаріат був схожий на проміжний концентраційний табір для депортації ромів та євреїв. Шумно, всі жестикулюють, безлад, загальне збудження, усюди вартові, втекти неможливо. Спершу скінчилися благородні напої, потім самогон, потім "Потрійний одеколон", прихоплений для гоління.

Їжі з собою взяли багато, і деякі жили тут вже тиждень. Сашко ліг спати на нари, підклавши під голову старий рюкзак, щоб не нюхати, не чути, не дивитися і вже тим паче не говорити. Щоб говорити, потрібно було б і самому випити, але пункт другий договору із собою це забороняв.

Наступного дня його та групу призовників, з деякими з яких він вже встиг познайомитися, забрав "покупець" в образі прапорщика з південною засмагою та обвислими вусами. Він зібрав усіх на нараду і більшістю голосів було ухвалено рішення не їхати поїздом, а летіти літаком, що й було зроблено. Гроші на квитки ще були.

З цього моменту все було схоже на маячню. Сашко не встигав звикати до всього, що відбувалося. Обстановка та події змінювалися надто швидко. Зараз він був в учебці, де приходилося подовгу стояти, чогось чекаючи щоб потім швидко кудись бігти всім строєм.Тільки завдяки досвіду життя в очікуванні тиранства батька, що полюбляв алкоголь, Сашко ніби й не жив, вимкнувши емоції, свідомість і залишивши лише інстинкти. Пройшли чутки про Афганістан.

Чи хотів Сашко потрапити до Афганістану? Здається, так. Це був радше протест проти існування, у якому він не бачив сенсу, а також юнацьке розчарування. Адже "дорослі" не посвятили його в таємницю, яку він відчував ще з дитинства і якої (як виявилось) вони й самі не знали. А ще був присутнім протест проти незрозумілого Бога. Він в нього повірив без агітації, просто роздумуючи на цю тему, але одразу відцурався від релігії, бо бачив там багато протиріч і плутанини.

Час у навчальній частині швидко минув. Якраз, коли Сашко до неї звик. Пропаганда накачувала мозок героїзмом та інтернаціональним обов'язком через офіційні джерела, але більше через чутки. Однак потрапив у полон він зовсім не героїчно і навіть не встиг зробити жодного пострілу по місцевим аборигенам. Може й на щастя.

Якби його напарник із тремтячими губами та руками не вчепився в автомат, голосно благаючи не стріляти, "а то вб'ють", усе скінчилося б досить швидко. А так, Меркурій, отримавши прикладом по голові Сашка, спізнав усі принади загаженних ям, у яких утримували полонених.

Майже через пів року, десь на кордоні з Пакістаном, Сашка вигнали з курного сараю і подарували сивобородому чоловікові з розумними очима. У другого полоненого після побоїв гноїлося око, він не згодився для подарунка. Батько Сашка теж бив до кровавих синців, але тут іноді били більш жорстоко.

Дитяче життя, як не дивно, загартувало його емоційно та морально, тому він і не збожеволів, перебуваючи стільки часу на становищі недолюдини та раба, кочуючи від однієї банди до іншої.

Знову сприймати життя як раніше він зміг не скоро. Караван Усмана Шахбаза Ахмада Халіда рухався у бік Індії, обходячи великі скупчення цивілізації. Пояснюватися спочатку з людьми було важко, але хоча б бити перестали і давали поїсти, а пити воду можна було, коли захочеш.

Часом Сашко все ще мимоволі напружувався, чуючи гортанний окрик або помічаючи бічним зором різкий рух. Але використовуючи слова щонайменше з трьох-чотирьох мов — він навчився розуміти нового господаря та його людей, і стало простіше.

Господар був незадоволений цінами. Ставало невигідно купувати в Афгані опій — він був поганої якості й не ставав кращим, але стало вигідно купувати там зброю із союзу, її було багато. Автомати були хороші й не заклинювали, як китайські чи індійські аналоги АК, після другого чи третього магазина.

До Афганістану господар возив різні товари, а також зброю, якої там не було, здебільшого американську, на замовлення. Була думка купувати наркотики у Бірмі, але суходолом це було невигідно — надто багато митниць і всім треба платити.

Усман думав масштабно, але йому бракувало грошей, і він розумів необхідність об'єднання з іншими племенами. Потрібно було створювати лабораторії з очищення та перероблення неякісного опію-сирцю, шукати нових покупців товару, і на все не вистачало рук, гостро стояло питання про захист придбаного. Ось він і домовився з вождем одного з племен про лабораторію з перероблення опію на території Афганістану.

А той йому подарував полоненого, з якого можна зробити вірного охоронця своїх автомобільних і кінно-піших караванів. Тож Сашкові пощастило, що сам Усман на той момент вів переговори, інакше вони б розминулися. Зрозуміло, шо саме поняття везіння, звичайно ж, умовне, і ми можемо говорити про нього, лише порівнявши не менше двох можливих варіантів розвитку подій.

Сашко з дитинства любив зброю. Батько ніколи не замикав від нього іжевську двостволку шістнадцятого калібру. Без батька він споряджав їй патрони під різні види пороху та заряду, чистив її, стріляв, коли ходив із батьком на полювання. Саме через доступність зброї у нього ніколи не виникала думка вкрасти порох чи зробити самостріл. Потім була стрілецька секція у технікумі та гвинтівки ТОЗ, СМ2, МЦ та Урал.

Само собою, карабін Сімонова, який подобався найбільше, як і гвинтівка Драгунова. Вони були кращими за АК, що створював багато шуму і підстрибував у худих руках при кожному пострілі, не кажучи вже про чергу. Сашко легко збирав кулемет Дегтярьова, Калашнікова та зневажливо ставився до пістолетів.