Розділ 44. Максим. На війні 1

— Він віддає все, — подих перехопило. 

Силует Дена, його великі чорні крила — усе це зникло в потоках золотого сяйва. Архангела Даніїла більше не було. Він розвіявся, став вітром, небом, морем.

Біль обпік мене, розірвався зв’язок, що Ден встановив за часів мого навчання. Поряд опустилася на коліна Нія. Почув, як закричала від болю Ірбіс.

Очима сповитими мороком та сльозами, побачив Євгена. З риком він кинувся на істот, що оточили Ірбіс, скориставшись миттю її слабкості.

А потім я відчув це. Поклик. Сильний, як цунамі. Тягнув мене. Обітниця. О Боже! Печери мокравин у небезпеці. Квітконос потрібно рятувати.

Поглянув на дівчину. Вона схлипувала, згорнувшись клубочком.

— Ніє, — промовив я ніжно. — Послухай мене.

Дівчина здійняла свої безмежні зелені очі. 

— Я маю піти, ненадовго. 

— Куди?  

— Виконати обітницю. Але я повернусь. Дуже скоро. Перечекай тут. В укритті. Добре? 

Її погляд спорожнів. Вона кивнула. Тільки я не був певен, що мої слова й справді мали для неї якийсь сенс. Наче свідомість затьмарилась, сховалась від жаху та болю, що вирував навкруги.

— Я повернусь, дуже швидко! — притьмом здійснив переміщення. Розбите горем обличчя дівчини, досі було перед очима, коли я з’явився біля печер.

Вхід було підірвано. Вони там. Темні істоти здійснили прорив! Я прикликав меч, та сховав крила. Кілька хвилин блукав спорожнілими коридорами. Почув гарчання й звуки бійки, пішов на звук.

  Побачив, як велетенська ведмедиця, розірвала песиголовця навпіл. Потім впала на підлогу, перетворившись на Лою. Обабіч неї лежали понівечені тіла інших темних істот.

Вона хриплим голосом вимовила моє ім’я. І тоді я помітив кров, що текла з поранення на її животі. 

— Врятуй їх, — простягнула руку, вказуючи напрямок до печери, де зберігалися яйця з ненародженими дитинчатами. Очі Лої поскляніли. Вона опала бездиханно додолу.

   Коли я дістався серцевини хитросплетених печер, побачив як чорти гарчали та сичали. Шлях до квітконоса  їм перегородили різні звіри. Але не такі величезні, яким був Кіль чи Лоя. 

Серце впало, коли я збагнув, що то були ще дитинчата. Вони билися з темними істотами, на скільки вистачало снаги. Тримали їх на відстані від яєць.