Розділ 43. Максим. Закрити небо 3

Магічний захист тріщав від напруження. Подекуди я виглядав Нію. Її енергетичні атаки розрізали ряди мохнатих та зубатих створінь. 

Водяників ставало дедалі менше. Пащеки песиголовців розривали їх горлянки. Почувши, як скрикнула Нія, коли в її бік відлетіла відірвана рука водяника, я підлетів до неї.

Ірбіс та Кіль були в самому вирі битви. Нія долонею затулила рота, щоб втримати черговий крик. Сагаріс опустила, згинаючись навпіл. Обережно перетягнувши дівчину в укриття, я провів рукою по її чолу. 

Коли вихори та глухані доб'ють захист, у нашого фронту не лишиться жодного шансу.

Обабіч опустився, змахнувши чорними крилами, Ден. 

— Нам слід відступати! Їх забагато! — крикнув я.

— Якщо закрити небо, ми втримаємося, — пробурмотів Ден.

— Але нас тільки двоє… — я ще тримав Нію. Здавалося, варто мені відійти, як вона зомліє.

— І цього може бути достатньо.

— Що? — я перевів на нього погляд.

— Я казав тобі, чому постійно вдягаюся в чорне? — Деновим обличчям промайнула дивна посмішка.

— Ні, Дене, — роздратовано відповів я. Захисні щити сипалися дрібними іскрами. 

— Щоб завжди пам’ятати, що зло існує. Більше, ніж ти бачиш зараз, більше ніж усе військо Брогза. Набагато більше за Ейва. 

— Артвід, його звуть Артвід, — прошепотіла Нія крізь сльози.

 Ден поглянув на неї. Його очі округлилися від здивування. 

— Я майже забув це ім’я, — важко видихнув він. — Тепер запізно. 

Він оминув поглядом небосхил.

— Пам’ятайте, що зло існує, чорне, темніше за ніч!

З цими словами архангел злетів. Лук зі стрілами зникли. Він направив дві долоні в напрямку ворожої армії. Енергія м’яким теплим світлом, линула з його рук. 

Магічний захист відновлювався. Вороги, що встигли пройти крізь діри в щиту розпадалися на друзки. 

— Що він робить? — пошепки спитала Нія.

Навкруг нас великим куполом зажевріло золотисте сяйво. 

— Ні! — крикнув я, усвідомлюючи, що відбувається 

Ден усе віддавав і віддавав сили. Я відправив свої заклинання йому на допомогу. Однак вони були наче тоненькі струмки в буревії шаленого водоспаду. Скільки полеглих ворогів?! Сотні. Тисячі. Навіть на землі істоти, що знаходились коло купола спопелялись та зникали. 

Одначе архангел не зупинявся. Його сила розтікалась навсібіч електричними розрядами.