Розділ 40. Максим. Переродження 2

Піднявшись східцями на другий поверх, я опинився посеред вузького коридору. Звідси почав встановлювати захисні чари. Звісно, вони не дуже допомогли минулого разу, бо атакували не темні істоти. Люди та лісничі стають на інший бік з власної волі, більшість заклять на них не спрацьовують. А ті, що мали спрацювати, розбив лісничий-маг. Та не встановити захист я не міг. Це було б порушенням уставу.

Двері однієї з двох спалень відчинилися та в коридор вийшла Нія. 

— Максиме, я так і не привітала тебе. 

— Із чим?

— Із твоїм підвищенням.

— Воно було незапланованим, — я спробував усміхнутися.

— Тоді я думала, що ти загинеш. Зникнеш назавжди.

— Ніхто не зникає назавжди.

— Ти говориш як Ден, — Нія підійшла ближче всміхаючись.

Тільки прийняла душ, адже її волосся вологими пасмами спадало на плечі. На ній була нова кофта, дещо більша за розміром, від чого Нія здавалася ще тендітнішою.

Мені знадобилась уся сила волі, аби не пригорнути її до себе.

— Що стається з янголами, якщо вони помирають?

— Тіло янгола по суті є згустком енергії. Чим вищий янгол за рангом, тим більшою енергією володіє. Коли янгола знищують, ця енергія розривається на маленькі частинки. Вони розлітаються, стаючи буквально частинками Всесвіту, а згодом — нових життів на Землі та в інших світах, де вирує життя.

Нія зробила ще крок. 

— Я не хочу, щоб ти зникав.

— Я й не збираюся!

Моя воля таки була заслабкою, бо я потягнувся рукою, аби торкнутися її щоки. 

— Однак ти вже покинув мене. Коли відмовився стати моїм наставником, — прошепотіла вона, в її очах зблиснуло срібло.

— Ніє… — я хотів пояснити, що ніколи не відмовлявся від неї. 

Раптово двері однієї зі спалень відчинилися. Звідти виринуло обличчя Ірбіс. Від несподіванки Нія відскочила від мене, а я опустив руку, на якій все ще зберігалося тепло від дотику до її обличчя.

— Ем, вважайте мене тут не було, — хитро посміхнулась рекрутка. — Я на кухню. 

— Я з тобою, — пробелькотіла Нія, знітившись. 

Удвох вони зникли на крутих сходах. 

Через хвильку я теж спустився, аби побачити як Євген вже впевненіше тримається на ногах та шкандибає за дівчатами до Кіля. Уся вітальня сповнювалась ароматами смаженої курки та картоплі.