Розділ 38. Нія. Сагаріс 3

Максим спинився. Усе тіло пораненого, окрім голови, було занурене. Навколо Євгена вода починала фарбуватися в темний колір. 

— Тримай його міцно! Я витягну стрілу, —  Ірбіс схопилася за наконечник та потягнула його. Гадаю, що тільки завдяки своїй силі, їй вдалося витягти його швидко. Стогін, що ми почули від Євгена, був тихим, але моторошним. Вода набула ще темнішого відтінку.

Стуливши рота рукою, я відчувала, як моє тіло починало труситися. Від холоду та від страху. Кіль і досі тримав сагаріс. У його руках зброя лишалась звичайною. Без сяйва.

Подивилась на свої руки, стільки сили, та все даремно. Він помирає! Стікає кров’ю. 

— Чому вода? — спитав Максим. 

— Що? — Ірбіс відвела погляд від сполотнілого обличчя Євгена 

— Чому фея відправила його до води?

— Коли ми рятувалися від бормів, Євген голіруч вбив одного з них. Водяник, що був із нами, попередив…

— Попередив про що?

— Що вода бере і дає щось натомість. Євген сплатив своєю кров’ю, отримавши поранення.

Гладкий покров води розірвало булькання. Перед нами зненацька з’явився чоловік. Випірнув з ріки та схилився над пораненим. Довге світле волосся огорнуло мокрими пасмами його міцну шию та плечі. У руках він тримав великого тризуба.

— Тобіасе, — Ірбіс видихнула з полегшенням.

— За що він сплатив кров’ю? — спитав Максим.

— За прийняття, — відповів Тобіас. — Євген мимоволі пройшов ініціацію водяника. Він тепер обраний рікою, водяною стихією. Та прийнятий нею.

— Чому ж він досі помирає? — гарикнула Ірбіс.

— Його тіло ще не перелаштувалося.

Тепер мені стало зрозумілим дивне гарчання, що я чула від Євгена, коли ввірвалися лісничі. Його погострений нюх. Він трансформувався!

Тобіас змахнув своїм тризубом. Моє серце на мить забилося сильніше. Попри весь жах ситуації, мені ледь вдалося відірвати погляд від його сильних рук. 

До водяника підпливло довге й темне створіння. Риба! У своїй пащі вона принесла водорослі. Тобіас забрав їх, розділив на частини. Першу  приклав до рани на животі Євгена, а другою огорнув увесь його корпус, закриваючи й отвір на спині. Водорослі ніби ожили, огорнули міцно поранення, спинивши кровотечу.

— Що нам робити? — Ірбіс витерла долонею сльози.

— Чекати, — Тобіас подивився на Ірбіс співчутливо, —  тільки-но він отямиться, зможете вийняти його з ріки.