Пробудження. Темні часи

Розділ 33. Нія. Невіра 1

Максим спинив автівку біля гаража. Майже такий самий використовувався минулого року, коли ми шукали того, хто прокляв мене. Тільки цей був просторіший.

Раніше за всіх приїхав Кіль. Він був не сам. Поряд стояв блідий хлопець у довгому сірому плащі.

— Це — Арчибальд, — промуркотів Кіль, привітавшись, — мій друг.

— Я бачив тебе в печерах мокравин, — Максим потис руку гостю.

А я тим часом просканувала його емоції. Відчула сором’язливість, нерішучість, якусь невпевненість, ніби в кошеня, що тільки збиралося стати на лапи.

Придивилася до хлопця. Арчибальд мав світле волосся, ніби стигле жито, такого ж кольору брова, блідо-блакитні, майже прозорі очі. Тонкі риси його обличчя гармонійно відповідали стрункій високій статурі. Цікаво чи мокравини обирають яку зовнішність мати? Я б спитала Кіля, та було не до цього.

Мої коліна й досі тремтіли. Щоб лишатися на ногах, мені довелося схопитися за Максимову руку.

— Дайте вгадаю, усе минуло паскудно, — мовив Кіль, оглядаючи моє сполотніле обличчя.

Мені вистачило сил тільки кивнути. Кіль заметушився. Як завжди турботливий та дружній. Він знайшов мені ослінчик, закутав ковдрою. І навіть заварив чаю. Кіль не сказав, а я й не спитала, як він здогадався, що мені потрібен саме чай, а не кава, яку він вручив Максимові та Арчибальду.

Анастасія Дніпровська

Подобається

#1301 в Фентезі
#238 в Бойове фентезі
#432 в Молодіжна проза
#82 в Підліткова проза

У тексті є: боротьба добра і зла, кохання і випробування, янголи і демони

Відредаговано: 18.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись