Розділ 27. Ірбіс. Слизомаска 2

— Але, — брови Євгена відверто злетіли догори, — це ж ріка. Надворі грудень! 

Водяник лишився стояти з незворушним обличчям.

— Як глибоко розміщується ваше місто? — врешті вичавила з себе.

—  На самому дні!

— У нас немає обладнання для пірнання і… — Євген змовк.

Тобіас повернувся до нас спиною. Зробивши кілька кроків, він спинився. Здійняв руку. Щелепа в мене відвисла, адже до водяника припливла риба, силует якої ледь розпізнавався під водою. 

Чоловік опустив руку. Як тільки його пальці торкнулись води, шкіра на них вкрилася лускою. Тобіас забрав щось з риб’ячої пащеки.

— Це надасть вам змогу, дихати під водою та зберігати оптимальну температуру тіла. 

Він простягнув нам слизьку суміш, що виглядала неначе протерміноване желе. Колір суміші також не підіймав настрою.

— Що це за гидота?

— Слизомаска — доволі сучасний винахід. Жодних страждань із прорізуванням зябер на тілі. Одягається, наче маска, яку носять людські цілителі, — пояснив Тобіас

— Зніміть зайвий одяг, він скує ваші рухи, — продовжив він. —  Наноречовини зі слизомаски потраплятимуть до тіла через ваші ротові порожнини. Вони спровокують прискорене серцебиття, що покращить кровообіг екологічним для людського організму чином. Так ви збережете себе від переохолодження.

— Господи Боже, — зітхнув Євген, — вони хоч на людях випробовувалися?

Тобіас усміхнувся, змусивши мене тремтіти від дивної суміші захоплення та бажання. Я спішно скидала з себе одяг. Треба було якомога швидше взятися до справи, аби стряхнути з себе цю оману.

— Звісно, — мовив він.

— І як пройшли випробування?

— Майже успішно!

— Що означає “майже”? — Євген лишившись у футболці та спідній білизні, накинув кобуру з пістолетом на себе. — Не можу повірити, що ми робимо це.

Я розмістила катану на пасоку. Маленький кинджал лишався зафіксованим на моїй лівій нозі. 

Мовчки схопила одну з сіро-зелених слизомасок, що Тобіас досі тримав в руці. Швидко притулила її до обличчя. Слиз раптово заполонив мені ніздрі, обплів рота, простягаючись до самих вух. Тобіас вочевидь забув зазначити, та слизомаска на цьому не спиняється. Вона проклала свій шлях вище, затуляючи ще й очі.