Розділ 21. Нія. Рада племені 2

Я склала руки на грудях, ховаючи їх від холоду. Відчувала себе маленькою дівчинкою, що мала доводити щось дорослим. 

Відступивши на крок назад, я мріяла тільки про те, щоб ця вистава якнайшвидше закінчилась. Старійшина здійнявся.

— Довгі століття, ми — лісний народ, були поза одвічної боротьби вищого світу з нижчим! Я особисто зроблю все можливе, аби так лишалось і надалі. Однак вчинок Фейнріха розцінюється мною, як зрада! — натовп голосно загарчав. — Так, саме зрада нашого племені! Обманувши людей, він осоромив свою честь та честь усіх лісничих, що продовжують бути дітьми лісу. 

Створивши смертельну пастку для посланців від архангела, він ніби оголосив, що підтримує демонічну навалу. Саме тому, я визнаю його винним!

Фейнріх похилив голову, однак спину продовжував тримати рівно. Рука з посохом завмерла в очікуванні рішення.

— Отже, вирок! Фейнріх підлягає негайному вигнанню з племені без можливості повернення до своїх братів та сестер!

Посох в руках лісничого-вигнанця смикнувся. Натовпом прокотився гомін розчарування та жаху.

— Я піду! — проголосив Фейнріх, — Та усі, хто згоден з моїми рішеннями, нехай ідуть зі мною.

Лісничий розвернувся та почав крокувати вперед. Інші розступилися, даючи йому дорогу. Серед натовпу утворився коридор, у якому зникав силует вигнанця. За ним слідом йшли його прибічники, більшість з яких билася з нами у лісі. 

Їхні тіні губилися у вечірніх сутінках, однак їхня лють та ненависть не зникали. І я була майже певна, що за першої нагоди вони атакують, щоб підпорядкувати поселення собі та продовжувати слугувати темним силам.

Опісля ми з Міком повернулись до Іріани. Усі мої друзі все ще лежали непритомні. Берегиня вичаклувала нам ще два спальних місця, а непривітний цілитель нагодував дивною рідкою сумішшю.

— Відпочивати немає часу! Максим може загинути, поки я спатиму!

— То який твій план? — спитав Мік, сьорбаючи свою порцію.

—  Вивезти його кудись у безпечне місце. Прикликати допомогу.

Іріана стояла поруч із Максимом, споглядаючи його якимось дивним сумним поглядом.

— Я відведу вас до автівки. Про своїх друзів можеш не турбуватися. Без Фейнріха в поселенні, вони перебувають в цілковитій безпеці.