Розділ 13. Нія. Тільки бізнес 3

— От бачиш! — сказала Лідія, коли ми повернулись до свіжого повітря вулиці. — Тобі не обов’язково плентатись за мною. Я все роблю за домовленістю.

Я мугикнула щось невиразне та поспішила розпрощатись. Чомусь ані старий блуд, ані мамині обіцянки не вселяли в мене довіри. Що як дізнавшись про сагаріс вона видасть його комусь зі зграї Ейва?

День поступово минав. Ірбіс з Євгеном й досі не відреагували на повідомлення. Від цього мене ще більше сповивали лихі передчуття. Чи варто викликати Дена завчасно? 

Рукою потягнулась до золотого пера на передпліччі, налаштовуючись на з’єднання. Однак зненацька скрикнула. Перед очима з’явився демон без зіниць.

— Щоб тебе чорти схопили!

Сховала мітку рукавом і здійняла високо підборіддя.

— О, планувала з’єднатись із наставником? — Ейв вишкірив зуби. 

Ікла, трішки більші за людські, виринули назовні. Мимоволі здригнувшись, я відвернула погляд.

— Це марно. Вони зазвичай нічим не допомагають ці наставники!

— Іди геть!

— Чому одразу виганяєш? Не сподобались мої ікла? Чи може хвіст?

Він демонстративно махнув своїм страшним ящірним хвостом. 

— Розумієш, Ніє, це нас і відрізняє від солодких пернатих янголят. Ми не приховуємо своє єство. Ми такі, як є. Страшні та жадібні. Побачивши нас, знаєш на що чекати. А що з ними? За ангельськими обличчями ховаються маніпуляції та жага до контролю!

— Ти все брешеш, — важко пробурмотіла я.

Мої емоції натягнулись струною, що ризикувала вибухнути. Матір, блуд, сагаріс, а тепер ще й пекельний демон.

— Невже? Хіба ж вони наглядають за тобою, як у дитячих казках? Хіба оберігають? Ні… Вони тільки вчать тебе робити всю брудну роботу за них! Бо янголам не пристало мати руки по лікоть у крові!

— Замовкни! — крикнула я.

Пальці на руках затрусились від енергетичних вібрацій. Сила переповнювала мене.

— Але ж якщо я замовкну, — зробив невинний вигляд він, — ти лишишся без одного єдиного друга, що справді шукає зустрічі з тобою. Бо ж ніхто не дзвонить, не пише. Навіть Ірбіс не виходить на зв’язок із тобою.

Страшне усвідомлення спустошили моє серце. Безсило я впала на кухонний стілець.

— Що ти знаєш про Ірбіс? Де вона? — не своїм голосом запитала я.