Розділ 11. Нія. Примара 3

— Тобі тільки здається. Архангеліат дарує тобі лише ілюзію свободи, — він наблизився до мене. — Скоро ти й сама зрозумієш.

Ейв схилив голову набік, роздивляючись моє обличчя. Він простягнув руку, ніби бажаючи доторкнутись. Моє серце стислось від жаху. 

“Він не зможе”, — подумала я, — “якщо я не зуміла нашкодити йому, то й він мені не зможе!”  Але сумнів озвався страхом у моїх очах. Демон помітив це та всміхнувся.

— Скоро побачимось, — пообіцяв він та зник.

Я важко видихнула. Ромашкового чаю вочевидь було замало, аби мене заспокоїти. Якщо він так приходитиме частіше? Коли йому заманеться? Руки захололи. Я повернулась до ліжка. Зігрівшись теплим напоєм, я таки заснула сном, сповненим тривожних видінь.

Коли вранці піднялась на дах, мені сяйнула думка перенести всі зустрічі з Деном на більш пізню годину. Бо холод і недосип спустошували мене. Із собою узяла ковдру та напнула її зверху куртки.

З’явившись, архангел легким рухом вичаклував кулю, що мала б демонструвати продовження історії про Яру. Я мимоволі позіхнула. Та відклала спілкування про примару демона до кращих часів.

На екрані з’явилось неймовірної краси видиво. Передсвітанкові промені осяювали галявину на березі річки. Ранкові пташки пробуджувались та щебетали лагідно й весело водночас.

Непомітно для себе я опинилась поряд із героями, ставши незримим спостерігачем. Юний Ден сидів на березі. Дівчина невдовзі з’явилась на галявині. Вона йшла безшумно, ступаючи босими ногами по вологій від роси траві.

— Устань, чужинцю, — крикнула вона. 

Та розсміялась, побачивши як Ден здригнувся від несподіванки.

— Моє ім’я — Даніїл, — якось сердито промимрив він.

Дівчина на те лиш нестримно мотнула головою. Вона була одягнена в штани та сорочку. Волоси лишила розпущеними, від чого вони, ніби палали, відбиваючи сонячне світло. Сагаріс розмістився на її паску.

Ден ковтнув, наче йому потрібен був час, аби зібратись із думками.

— Поклади зброю, та сядь, — наказав він.

Яра скривилась, однак послухалась. Вона поклала сагаріс поперед себе та сіла на траву, опинившись обличчям до обличчя із Деном.

— Сагаріс — сильна зброя. Вона може знищити зло. Навіть те, що вийшло з найтемніших куточків пекла. Однак, треба навчитись керувати нею.

— Я чудово пораюсь із сокирами, — вишкірилась Яра.