Розділ 11. Нія. Примара 2

Удома зайнялась навчанням. Коли ніч огорнула у свої обійми місто, я загорнулась у ковдру. Чим дужче хотіла заснути, тим далі від мене втікав сон. Я підвелась аби заварити собі ромашкового чаю.

Та не встигла вилізти з ліжка, як переді мною зринула напівпрозора тінь. Я скрикнула, застрибнувши до ліжка, ховаючись під ковдрою. Але примара не зникала. Очима без зіниць на мене дивився Ейв.

— Чого тобі треба? — голос видавав мій страх. І мені це не подобалося.

Демон усміхнувся.

— Ніє, — мовив він солодко, — звісно ж мені потрібна ти.

— Іди геть!

Зібрала на кінчиках пальців силу від власних емоцій та від тих, що накопичувала раніше. Енергія, як натягнена стріла, готова була зірватись з моїх долонь та знищити примару.

— Ох, скільки сили! — Ейв провів кінчиком язика по вустах. — Можеш поцілити в мене, але це буде марно.

— Хто ти такий, щоб вірити тобі?

Я вдарила хвилею, від якої здригнулись меблі. Скло на вікні небезпечно задзижчало. А примара демона не зрушила з місця. Я остаточно розізлилася. Однак дещо усвідомивши, відкинула ковдру. Та попрямувала на кухню.

Здавалося, що демону відібрало мову. Він послідкував за мною.

— Далеко від мене не втечеш! — прогримів він, коли я на кухні ввімкнула світло.

— Іди до біса, збоченцю! 

Увімкнула чайник. Ромашковий чай ще нікому не зашкодив.

— Хіба Ден не вчив вас обходитись без лайки! — примружив очі Ейв.

  Я підняла погляд на нього. Тільки тепер помітила страшний темно-багряний хвіст, що визирав з-під його піджака. Відразу мені сховати не вдалося. На обличчі в почвари з’явилась самовдоволена посмішка.

— Нарешті, — мовив він, — я вже подумав, що ти мене не боїшся.

— Я тебе й не боюсь, — викарбувала кожнісіньке слово, дивилась прямо в порожні очі. 

Якщо й боюсь, то йому про це знати не можна. Я відвернулась, налила окріп до філіжанки з пакетиком ромашкового чаю.

— Кажи вже для чого ти тут! — зітхнула, насолоджуючись трав'яним ароматом.

— Я тут, щоб допомогти тобі звільнитись, — обличчя демона скам’яніло.

— Ну то можеш вертатись до свого пекла, бо я й так вільна!

Обережно здійснила перший ковток. З радістю помітивши, як обличчям демона промайнуло збентеження.