Розділ 9. Максим. Праліс 1

Кіль зупинився посеред лісу. Жодної стежки, жодної прим’ятої гілочки. Якщо хтось і бував тут, то тільки споконвічні мешканці пралісів.

Зненацька Кіль почав здійснювати перевтілення. Протягом кількох секунд він перетворився з молодого парубка на сокола. Сокіл-Кіль був значно більшим за звичайних птахів цього виду. Він розправив свої дебелі крила та злетів на дебелу галузку. 

Сокіл прокректав голосно. У відповідь почувся схожий звук. “Сигнал!” — здогадався я. Кіль спустився на землю, перетворившись знову на людину. Серед галуззя почулось ворушіння. До нас вийшов старий чоловік, замотаний у сіро-зелений плащ, з каптуром, що закривав пів обличчя. 

Оминувши зарослі кущів, чоловік спинився навпроти. Він провів рукою по сивій бороді. Прочистив горло та відкрив обличчя.

— Так, так! Хто це в нас тут? — усміхнувся старий, зморшки на його обличчі заглибилися, особливо навколо світлих очей. — Уже й забув, коли тебе в останнє бачив, Кільамберто!

Кіль ніяково переступав з ноги на ногу, не знаючи що відповідати. Старий розкрив свої руки для обіймів. Хлопець радісно підскочив та кинувся чоловікові на шию.

— Ще й воїна з собою привів! — відпустивши Кіля, він придивився до мене. 

— Ідіть за мною! — наказав старигань та повів нас крізь чагарники. Чоловік рухався напрочуд легко та безшумно.

— Він старійшина нашої громади — Егіл. Йому вже понад півтори тисячі років, — пробурмотів Кіль тихо. Та судячи з того, як здригнувся каптур старого, він усе чудово чув.

Незабаром ми спинились біля кам’янистого виступу.

— Я прослизну всередину, — оголосив чоловік. — та відключу на хвилину захисне поле для того, щоб ти міг телепортуватися, воїне. Кілю, ти пройдеш після нього!

Ми з Кілем слухняно чекали. Старий чоловік на наших очах здійснив перетворення на желейну купу, з великими сумними очима, перетворився на мокравину. Желейна суміш зеленкуватого кольору просочилась крізь тонкий отвір у скелі. Потім я заплющив очі та спробував уявити внутрішній простір ущелини. 

Переміщення здійснилось швидко. Як тільки мої ноги торкнулись кам’яної підлоги, позаду себе я почув булькотіння. За мною сунув Кіль.  Так само як і старійшина, він здійснив перевтілення на свою особову форму мокравини та просочився, приєднавшись до нас.