Розділ 8. Нія. Сагаріс 1

Ден вичаклував чарівне зображення. На магічному екрані з’явились люди. Картинка чіткішала. І я опинилась серед стародавнього племені.

Безліч людей оточила витоптану галявину, посеред якої стояв Зет із Ярою. Ден тримав у руках велику сокиру, що виблискувала в сонячному промінні. Коло царя стояла немолода жінка у білому вбранні, вона зацікавлено вглядалась у зброю. Кремезний чоловік, що стояв біля принцеси Яри гучно заревів:

— Звичайнісінький сагаріс!

— Це тільки на перший погляд, Волане, — запевнив його Ден. — Ця зброя благословенна богами. Саме вона зможе зупинити диявола, що лізе на ці землі.

— Однак мають бути певні умови. Вони завжди є! — прогарчала жінка у білому вбранні.

— Ти маєш рацію, верховна жрице! Якби не було умов, я б сам наголосився вбити демона. Але сокира може служити тільки людині, яку обере сама. За легендою ця людина матиме чисте серце, неначе в дитини, та сміливу вдачу, як у лева.

— Під твій опис підпадає мало не все наше плем’я! — Волан посміхнувся, кидаючи жадібний погляд на сокиру.

— Як ми знатимемо, що сагаріс зробив свій вибір? — запитав Зет.

— Повір, царю, ви це зрозумієте!

Зет жестом прикликав одного зі своїх вояків. Тихо віддав йому розпорядження. Усе плем’я оживилося, почало гомоніти. У Дена взяла сокиру жриця та розмістила її на помості посеред площі.

— Сьогодні ми визначимо, — оголосив цар, — хто з наших воїнів набуде честі вбити демона, що посягає на наші землі. А ввечері відзначимо цю подію танцями навколо ватри!

Люди радісно загорлали та заплескали в долоні. Жриця у білому платті розпочала співати протяжну пісню. В унісон їй загриміли барабани. Кожен удар барабана відгукувався морозом, що біг моєю шкірою.

— Добровольці, стали в ряд. Шикуймося! — загорлав Волан. 

З юрби виринали постаті чоловіків та жінок. Мені лишалось тільки дивуватись силі та рішучості, що випромінювали їхні обличчя. Коли всі добровольці вишукувались, Волан зловіщо посміхнувшись, ніби у передчутті кривавого бою, й собі зайняв місце в кінці.

Зет та Яра уважно споглядали за сміливими воїнами. 

— Хто б з вас не отримав сагаріс, — крикнув цар, — знайте, ви всі достойні місця серед вічних героїв!