Розділ 5. Нія. Порожні очі 5

Зненацька земля задрижала. З-за горизонту наближалась ватага вершників. Ден зустрів їх, схиливши голову.

Повільно частина вершників оточила Даніїла. Виставивши списи, вони загрозливо наблизили вістря зброї до самої хлопцевої шиї. Інші воїни тримались довкола пари: дорослого чоловіка з рудими пасмами та бородою та юної дівчини. Її волосся, заплетене в коси та прикрашене різноколірними стрічками, також виблискувало бронзою на сонці. “Батько й донька!” — здогадалась я. 

Батько здійняв руку догори. Вершники, що оточили Дена відступили. Тепер вони стояли кільцем, у центрі якого був рудий воїн з дочкою та власне сам Ден.

— Вітаю, вождя Зета! — Ден вклонився. — Та його наступницю, прекрасну Яру.

— Один у полі… — вождь трухнув густою бородою, — ти або сміливець, або дурень!
— Або ворог! — Яра зблиснула своїми зеленими очима, обдаючи Дена холодним поглядом.

— Я не ворог вам! — їхні погляди зелена лють та бурштиновий спокій стрілися.
— Назви своє ім’я! — наказала дівчина, однією рукою тримаючись за руків’я меча.

— Даніїл, — прочистив горло хлопець. — Я прибув від Тасія для того, аби вас попередити.
— Чим доведеш, що ти від Тасія? — дівчина вийняла меча з піхов різким рухом. 

Я злякано зойкнула, подумки радіючи тому, що мене ніхто не чує. Ден навіть не блимнув оком. Він зняв з шиї підвіску, на якій кріпилася золота каблучка. Обережно розмістив підвіску на лезі меча. Дівчина уважно роздивилась прикрасу, її обличчям промайнула бентега. Та в мить Яра опанувала себе й кивнула батькові.

— Даніїле, тоді ти матимеш розмову з радою нашого племені. Ми обіцяємо тобі прихисток та готовність вислухати, більш нічого, — прогримів Зет.

Один з воїнів схилився до Дена, простягаючи йому руку. Хлопець спритно підтягнувся та заскочив на спину коня, сівши позаду вершника. Яра невдоволено повернула меча до піхов. Простягнула підвіску Денові. Та той мотнув головою: 

— Це ваш дарунок. Від царя Тасія.

Яра стисла підвіску в долоні.

— Вибач нестриманість моєї доньки, Даніїле. Молодість завжди гарячкує.

— Прекрасна Яра викликає захоплення своєю сміливістю та вродою, — увічливо відповів Ден.
— Улещеннями ти нічого не доб'єшся в наших племенах! Оперезані мечем розуміють мову двох богів. Один з них — це бог війни, — Яра невдоволено скривилась.

— А другий?

— Бог Смерті!