Розділ 4. Нія. Перше завдання. 2

Налила запашний напій до маленьких філіжанок. Ми з Ірбіс повернулись до вітальні. Максим сидів нерухомо, ніби забув як дихати.

— До кави нічого немає, — промимрила я, розташовуючи чашки з кавою.

Хлопець підніс каву до вуст, вдихнув її аромат і зробив перший ковток. Потім змахнув рукою, й на столі з’явилась синя тека.
— Тут усі матеріали справи.

Я відкрила теку й на першій сторінці побачила карту нашої країни.

— Я що маю врятувати Україну!? — мимоволі мій голос затремтів невпевненістю та страхом.

Максим кивнув.

— Принаймні допомогти із цим, — понуро проказала Ірбіс.

— Перш за все нам потрібен твій хист до зчитування емоцій. Ми маємо на свій бік переманити істот, які проживають у цих регіонах.

— Тож ми їхатимемо на перемовини! — я трішки заспокоїлась. 

Прогорнула ще кілька сторінок. На одній з них побачила худе обличчя чоловіка, від вигляду якого все всередині перегорталось. “Ейв” — майорів напис під портретом людини, що не мала зіниць.

— Бридотний тип! — зауважила Ірбіс кинувши погляд на файли.

— Навіщо їм усе це? — пробурмотіла я, бігаючи поглядом по сторінках справи.

— Мене більше цікавлять не їх причини, а наші дії щодо їх знищення, — Ірбіс потягнулась рукою до пояса, кинджалу там не було, тож вона схаменулась й застигла на дивані, стиснувши кулаки.

— До яких істот ми звернемось по допомогу?

— Я вже зателефонувала Кілю. Потім проведемо нараду й вирішимо. Твій друг, до речі, теж у грі.

— Хто? Євген? — здивування проявилось на моєму обличчі разом із занепокоєнням. Мені ще треба попрацювати над здатністю приховувати власні почуття.
— Він взагалі-то зі мною не спілкується. Перевівся на заочну форму навчання. І перестав відповідати на дзвінки. Гадаю, це через те, що я… змінилася… — отже, скоро ще одна важка зустріч. 

Я поглянула на Максима. Хлопець зосередився на файлах, що лежали перед ним. Темне волосся вклалося ідеальною зачіскою. Я пам’ятала яким воно було на дотик. Кліпнула очима, проганяючи щемку тугу.

— Нам потрібна вся можлива допомога, — напружено вимовив він. І моїм тілом пробіг неприємний морозець остраху.