Розділ 2. Максим. Коридорами Корпусу 3

— Євгене, тобі та Корпусу слід зрозуміти важливу річ: якщо темні істоти реалізують свій план, люди не отримають свободу, бо втратять життя! — я не збирався відступати так легко.

— Я подумаю, що можна зробити, — Євген втомлено стулив очі.

Ми з Ірбіс попрямували до виходу. Стоячи на порозі, Ірбіс обернулась.

— Ти, мабуть, усвідомлюєш, що Нія не стоятиме осторонь? — обережно промовила вона.

Хлопець мимоволі здригнувся й здійняв на нас сповнений болю погляд. У цю мить мені здалось, що я розумію його як ніхто інший.

— Я зроблю все, що зможу, — глухо додав він. Двері за нами зачинились. І за хвилину ми вийшли назовні. 

Листопад добіг свого завершення, тож холодний вітер пронизував легку куртку, що була на мені. Ірбіс підперезала свій чорний плащ, очевидно їй було ще холодніше. Хмари застеляли небо, похмуро споглядаючи землю. Небо почало лити дрібні сльози, спадаючи дощем на землю.

Зненацька в кишені Ірбісового плаща заграла пісня Металіки “Nothing else matters”. Вона спритно вийняла смартфон та натисла кнопку “відповісти”.

— Якось занадто швидко для такого гальма, як ти! — засміялась у слухавку дівчина.

— Євген з нами! — доповіла вона. — Незалежно від того, яке рішення прийме корпус! 

“Чи він зробив це тільки через дівчину? Чи й досі має почуття до неї?” — думки проминули у моїй свідомості, хоча я чудово розумів, що не маю на них жодного права, не після всього, що трапилось!

— І як ми дійшли до цього, Максе? Канючимо допомогу в зарозумілих й неосвічених людей, що вирішили буцімто знають, як Всесвіту буде краще?

— Ти й сама знаєш як. До того ж не забувай про обітницю! Ти не маєш права тепер відступити тільки через свої упередження!

— Але ж у цих ідіотів немає й зеленого поняття щодо того, як боротися з темними істотами! Легіон ніколи й не дивився в їхній бік, — Ірбіс невдоволено штурхнула опале листя, й воно розлетілося вусебіч.

— Архангеліат не приділяв жодної уваги цій організації, бо більшість людських справ вони вважають не вартими своєї уваги.
— І тепер ми вимушені звертатись по допомогу до людей, що нас ненавидять! — губи Ірбіс викривились у глузливій посмішці. — Справи наші й справді в повній дупі.

— Ми б не звертались, якби Ден не вбачав у них сильного союзника. Тільки подумай, якого масштабу могла отримати організація, поки на неї ніхто не звертав уваги! Вони мають доступ до специфічної зброї та певних магічних артефактів, співпрацюючи як зі світлими, так і з темними істотами на своїх власних засадах, керуючись своїми принципами. Ми маємо переконати Вільний Корпус стати на наш бік, тоді наші шанси на перемогу суттєво збільшаться.

Ірбіс спохмурніла. Мовчки ми крокували сірими вулицями, кожен заглиблений у свої думки. Наступним етапом була водночас найболючіша та найжаданіша для мене зустріч.