Розділ 1. Максим. Затемнення 4

— Чи готова ти, рекрутко, об’єднати свої сили із силами людей, воїнів та істот задля загальної перемоги? Чи готова ти битися з нерівним за силами противником? Чи готова присмирити свою гординю та заручитись усією підтримкою, на яку спроможна? Якщо так, твій обіт чекає на тебе, — друга сфера сформувалась у руці Дена й опинилась біля Ірбіс.

— Наші сили менші за сили ворога, однак наш дух сильніший. Наші слова менш спокусливі за слова ворога, зате вони несуть правду. Я не можу обіцяти щасливий фінал, але можу обіцяти використати будь-який шанс задля успіху, — Ден склав руки за спиною та застиг нерухомо, даючи нам час на роздум.

Запала тиша. Те, що пропонував Ден, було схожим на самогубство, але іншого шляху для себе я не вбачав. Тож простягнув руку до сфери обіту.

— Я, Максим Сотий, що полишив своє людське життя позаду, що став воїном заради служіння світлу, прийнятий до легіону архангелом Даніїлом, погоджуюсь виконувати свій обов’язок та боронити людей від пітьми допоки маю силу, — сфера набула блакитного освітлення та спалахнула синім вогником у моїй руці.

Ірбіс подивилась на мене із викликом і потягнулась за своєю кулею.

— Я, Єва Лін, знана як Ірбіс, ініційована до рядів рекрутів воїном легіону, обіцяю служити світлу й боронити людей від зла до останньої краплі крові, нехтуючи своєю гординею, якщо так буде треба, — її сфера набула жовтого кольору, торкнулась дівочої руки та запломеніла золотим світлом.

Ден кивнув. На його обличчі замайоріла ледь помітна усмішка. 

— Що ж, друзі, тоді до справи. У нас із вами дуже багато роботи! Наступ темних сил відбудеться скоро. Жоден шанс не має бути втрачений. Ми залучимо всіх, можливих на неможливих союзників.

— Нію також? — чомусь вибовкнув я.

— Тільки якщо вона погодиться. 

— Звісно, що вона погодиться! — відказала Ірбіс. — До того ж у неї чималі здібності, вона нам знадобиться.

— Але… — я хотів кричати, що це небезпечно, що їй не можна вступати до бою, проте казати це Денові з Ірбіс було абсолютно безцільно.

У мене лишалась одна, хоч і невелика надія, що я зумію переконати Нію триматись осторонь. У пам’яті виринуло її обличчя. Теплі, сіро-зелені очі, брунатне волосся огортало тонкі риси обличчя, підкреслюючи світлу шкіру.

— Нія й справді стала сильнішою. Та вона може допомогти нам не тільки як боєць, але і як провідник до світу людей та істот?

— Людей та істот? — Ірбіс підозріло зіщулила брови.

— Так, нам потрібні всі союзники, яких ми тільки зможемо знайти. Усі друзі, а можливо й недруги, які підтримають нашу боротьбу, усі наразі на вагу золота. 

— Навіть Вільний Корпус? — тяжко зітхнула Ірбіс.

— І він також, — зауважив Ден. — До справи! Ви збираєте для мене свій власний загін. Коли всі будуть готові, зустрінемось для наради. 

Ден віртуозно здійснив помах рукою. У ній з’явилась синя тека, яку він простягнув мені. 

— Тут усі деталі! — архангел здійняв погляд догори та здійнявся, розтанув у повітрі, залишивши нас з Ірбіс споглядати світанкове небо.