Розділ 1

Це була пора року весна чи осінь 1974-го року,, і було трохи холодно. Проте вітру не було.Далі батько пішов із своїм сином Ігорем із самої гори на пасовище, де паслися різні корови і брикали телята. Спустились із горбка на пасовище, або рінь, як у нас називають в Галичині, потім під гору зійшли на шосе, із бочини на міст, а потім на пролісся із дикоростучим деревом. Це було зразу після обіда. Їхали авто і автобуси. Попри будівлі та новобудівлі і любиму маленьку річку, яка мала при собі гарні пасовища. Опісля батько і його золотий найсолодший допитливий син пішли на автомобільну міжміську дорогу. І кожен день ми бачили багато курсуючих машин; і автобусів, і мотоциклів та інколи велосипедів. Батько вів мене за руку через пролісок із великими деревами.

Маленькому дуже синові майже перед тим пробудилася та прийшла до нього свідомість. Ніби весь світ - через вуха та очі прийшов до нього. Моментально природа пробудила його мислення та розуміння.  Пробудила і сприймання.

Дитина була однак не без мети. 

- А чия це хата?, - спитав маленький син, що мав тільки чотири роки на роздоріжжі із кілометр, коли вони повертали на іншу дорогу в село до бабусі та дідуся його.

- Це овечки хата!, - жартома із любов'ю та радістю відповів хлопчику батько Богдан Ілліч.

- Овечки хата?, - перепитав маленький син. 

- Так!, - сказав і махнув головою його батько.

А це ж була ферма для теляток, та їх "матерів", худібок, корів. 

Дорога між селами була відносно близькою, і маленька дуже та досить дитина, чотири роки, іще їй не виповнилося п'ять, поспішали із батьком прямо, за руку, батько та дитина, як педагог, у стародавній Греції, це раб, "дедаскал" вів дитину у стародавні грецькі початкові школи, тому і називався "дидакт", або "педагог". Батько створював компанію дитині, а дитина батькові приємність. А чи, скоріше навпаки, ця дитина створила компанію радісному батькові. 

Дитина ця із батьком, Ігор маленький, йшла "на аудієнцію", в гості, до дідуся та бабусі, яка мала ще двох неодружених молодих синів, та й маму нашу рідну ми залишили в неї, у бабусі на цей раз.

"Ось бачиш сину, там за горизонтом народжена твоя бабуся, там і починається інший район України та області!", сказав батько синові. 

Батько будував саме будинок, в який вони зайдуть в честь його дня народження перед Михаїлом-Димитрієм, і ось уже син живе в ньому, минуло 15 днів тому, 50-ть років. 

Згадував про життя, згадував про людей, і дізнається ще не раз і не два в своєму житті, і відчує це і в сім'ї та родині, і в близьких кровних, друзях, а й просто посторонніх людях, як живуть, жили, спілкувалися добре із цим малюком, усміхалися до тебе, радили щось тобі, бажали добра тобі, ти не раз у них у їх домі, а вони в твоєму домі бавилився із їх синами, дочками, чи внучатами їх, давали тобі лакуванням чи то яблук, груш, вишень, слив, чи малини, чи солодкої води із тортами, а дорослим бувши, і шиночки, ковбасочки, олів'є чи вінігрету, їв, гостився, як срлодкоїжка також. Це все на релігійні свята-празники коштував, а також інколи і в будні прості дні.

І овечка має хату, і маленький син тоже скоро буде мати свою хату. І говор'ячи про нашу хату побудови, дізнався і про овечок, і про теляток, і про корів, які дають людям смачне поживне молоко. І що по трасі їздять машини, мотоцикли, автобуси та велосипеди, і про безкрайні поля, із оболонню також.