Безвітряний День: Історичні Назви і Спогади

Я прагну глибше пізнати свою ідентичність, свої генеалогічні корені та моральні цінності. Для цього я вирішив розпочати з самого початку свого життя, з найранішого дитинства. Це допоможе мені розпізнати свої сильні та слабкі сторони, а також помилки, які, можливо, траплялися на моєму шляху. Я хочу винести з них уроки, якщо це можливо.

Моя автобіографія тісно пов'язана з моєю землею та українською державою, адже все це є невід'ємною частиною мого життя. Я прагну дослідити уроки життя, які я отримав разом зі своїми рідними, родиною, друзями та оточенням. Я хочу вплести історію свого життя в історію моєї землі, зробити її частиною історії України, а в ширшому контексті - всесвітньої історії. 

Моя мета - дослідити зв'язок між Богом та Україною, Богом та нами, Богом та мною. Я хочу простежити цей зв'язок, іноді зустрічаючись із Провидінням. 

Велика помилка полягає в тому, щоб вважати класову боротьбу та пріоритет матеріального над духовним головними цінностями. Ні! Духовне є важливішим, адже воно дозволяє нам жити вічно, будучи продовженням нашого тілесного та фізичного існування вже тут, на землі. Духовне є основою, яка дозволяє нам розвивати нашу національну культуру, захищати її від загарбання та

поневолення. Саме тому ми шануємо наших предків та героїв, які боролися за нашу свободу та незалежність.

Духовність надає нам сили та натхнення, допомагає зберігати  нашу ідентичність та передавати її наступним поколінням. Вона є джерелом нашої національної гордості та єдності, що об'єднує нас у боротьбі за справедливість та правду. Ми вшановуємо пам'ять тих, хто віддав своє життя заради нашого майбутнього, і черпаємо з їхнього прикладу мужність та рішучість.

Краще мати сто співочих пташок, кожна з яких приносить свій унікальний голос і думку, ніж одну пташку, яка співає лише одну пісню. Плюралізм думок і свобода вираження - це справжнє багатство суспільства. Суспільство, позбавлене різноманітності думок, втрачає свою людяність і творчість.

* * *

Це була пора року, коли природа перебувала в перехідному стані - весна чи осінь 1974-го року. Повітря було прохолодним, але не холодним, і не зовсім теплим. Відчувалася легка свіжість, яка огортала все навколо, проте вітру як такого не було. Це створювало особливу атмосферу спокою та затишку, коли можна було насолоджуватися кожним моментом, не відчуваючи дискомфорту від погодних умов.

Йшли батько із малим сином зі своєї новобудови на схід. Далі батько разом із сином Ігорем спустилися з гори на пасовище, де колись, як я бачив, пастимуться різні корови з квітня-травня по листопад, а інколи й до початку грудня. Там будуть брикати телятка, додаючи життя цьому місцю. Спустилися з горбка, де стояла наша новобудова, яку ми відвідували, щоб перевірити, чи все там в порядку. Далі ми спустилися на рівнину, або як у нас в Галичині кажуть, на пасовище. Потім по рівнині і під гору ми рухалися до міжміського шосе, що проходило крізь наше новобудовне село, до мосту в його обочини. Після мосту пролягало пролісся з дикоростучим деревам.

Це було одразу після обіду. Тоді я не помітив, щоб їхали автобуси чи машини.

Автобуси їхали повз старі та нові будівлі, а також повз улюблену маленьку річку, яка мала гарні пасовища. Назви полів, горбів, річок, сіл та міст України, як і будь-якої іншої країни, часто набагато старші за назви населених пунктів, через які вони протікають. 

Річка мала початкову назву від слова "Чер" з тюркської мови, що означає "Воїнство", та "Хавалі", що означає "Місцевість" або "Край". Очевидно, що через воїнство, яке приходило до цієї річки, щоб завоювати село та місцевість або для оборони краю, річка отримала свою назву. Це могла бути оборона краю, територіальна оборона або прикордонні застави. При бажанні ті вали можна розуміти і як охоронні споруди проти виливів ріки. 

І уявляю цих давніх воїнів, які не можуть так легко потрапити до місцевості, бо подекуди річка має вали - високі береги, що створюють природні перешкоди. бо тут річка має високі береги, вали.

Колись тут було озеро Обод, поле Межилуже (тепер Межилож), між болотом, річкою основною і городами людей, по лінії трьох сіл і двоє наших сіл є крайні тягнуться вали, які збігаються із руслом нашої річки, поле Гера, між городами і рікою, поле Мельників, поле за Пшекопем, сіножать Липовець, поле Липовець, коло дороги поле Липники, і витоки назви із латинської та румунської мови: поле, де глина "ліпиться", до взуття, до ніг, означає це слово. За полем Липовець є пасовисько Сигли, поле Градецька, сіножать Градецьких, очевидно, панів. Назва забута, є поле Закло, поле Мельківське, поле під Голяками, із тюркської мови, очевидно, що тут теж було озеро, поле на Бзах, поле середній Брід, поле коло Брідка, поле Лави, а воно поділяється: Задня Лава, Лава Дубенська, Лава Угорська, Лава за Глибокою, Лава Побоцька, Лава Лазецька, Лава Побочна, поле Черевач, від слово тюркського, "яничари", і очевидно, що тут стояли війська колись давно, напевне, Аварського каганату. Є поле Поперечка, поле Довге, поле Солотвина, поле Помярки, назва відома, зокрема в курортному місті Трускавці, також місцевість одна навколо Трускавця, також називається Помярки, і розташована вона біля лісу, на підвищенні, де часто бували наукові конференції вчених, науковців-фізиків, докторів та кандидатів наук, академіків.

Поле Зварець, поле Нетеча, гора Сабарин, поле під Сабарином, де є церква святого Юра, і де колись було та розпочинплося село, є гора Сабарин. Поле Конт Бурилов.Поле, сіножать в Охабах.