«Це несправедливо!» - стукотіло у Зоряниній голові. Хто так робить у наш час? Що вона зробила, щоб доля була до неї аж так неласкава?
Перша зустріч з Романом пройшла класно, вони пішли в кіно на фільм про Мікеланджело. А ось після другого побачення, коли вона повернулася пів на дванадцяту, батьки дуже розсердилися і заборонили гуляти. Відтепер дівчина могла тільки спати або учитися.
З батьками вона не спілкувалась – задовбешкали. Якби могла, утекла б з дому, але де жити?.. Подружки їй не такі й близькі. Не до маминих же «чародійок» пертися!
Дні минали у постійних образах. Зоряна ніколи б не подумала, що її батьки здатні на такі безглузді заборони. Навіть не вірилося, що вони рідні їй.
На другий день, а точніше ніч, арешту, написав Роман. Як тільки він дізнався, що Зоряна не може вийти з дому, він запропонував таємну зустріч. Зоря спочатку відмовлялася, та романтична натура перемогла. Усе одно цікаво втекти з дому, хай на одну ніч, хоч і не з коханим.
***
О четвертій ранку Зоряна не спала, а готувалася до втечі. Тепла куртка, термос з какао, скетчбук, олівці, пастель, гелеві ручки... Може, ще якесь причандалля потрібно? Схід сонця над містом – таке не можна не намалювати!
Напітемна кімната і тиша навколо тільки збуджували цікавість, змушуючи пританцьовувати від нетерплячки. Це перша її небезпечна вилазка! Раніше вона ніколи б на це не зважилася. Виходить, вона дуже змінилася з тих пір як пішла наперекір батькам. Усе минуле життя було наче солодкий сон, який закінчився сьогодні вранці, з першим різким дзвоном будильника.
Та ось почувся звук смски – значить, хлопець уже під вікном. Намагаючись не розбудити своє сонне царство, Зоряна відкрила вікно і почала незграбно злазити на руки своєму рятівникові.
- Привіт, красуне! – по-молодецьки привітав її юнак, - ну що, підемо розважатися?