Пролог

Марія, яка пахне антонівками.
Зоя, чиє руде волосся ніби комин освітлює кімнату.
Злата, відблиски її окулярів наче тропічні мотилі.
Надія, тонкий пролісок і новорічний запах.
Оксана, за чиєю спиною наче завжди чути тупіт маленьких ніжок.
Марина, сліпучо-синя тафта кофтини.
Лідія, перестук підборів схожий на хроматичну гаму.
Ганна, на сукні сови змахують крильми, коли ніхто не дивиться.
Нонна, аромат весни і суворе обличчя.
Мелана, блідо-зелені камені спалахують на шиї.

Дев’ять чародійок. Вони знали, як побудувати своє життя. І життя чоловіків. І життя дітей.

Власне, і жили задля того. Мали таланти, ба навіть чари, і витрачали їх заради любові до своїх близьких. Заради добробуту родин. Заради грошей, схвальної оцінки сусідів і комфорту. Влаштувалися працювати кожна на таку роботу, яка підходила саме їй – у школу, дитсадок, університет, зоопарк, магазин модного одягу і взуття, туристичну фірму...

Вони жили звичайним жіночим життям. Деякі замислювалися, чи цього вони прагнули в юності, коли приїхали у це геть не магічне містечко, коли клялися, що воно вибухне барвами, звуками, енергією. Та з роками всі юнацькі клятви здалися смішними та наївними, а призначенням стало влаштування щасливого життя собі та найближчому оточенню.

І коли у Марії нарешті народилася дочка, це принесло якесь різноманіття. Діти усіх чародійок уже виросли, а тут нова дитина. І почалося... Подружки буквально засипали її пропозиціями щодо дівчинки:

«Маріє, коли ти поведеш її до мене у дитсадок?» першою спитала Оксана.

Потім продовжила Ганна: «Приходьте в зоопарк, твоїй донечці буде цікаво!»

Нонна: «Ох, скоро Зорі уже до мене в школу. Впевнена, вона буде відмінницею – адже і ти, і Антон маєте червоні дипломи».

Лідія: «Дивись, які чобітки мені завезли!»

Марина: «Куди ви поїдете відпочивати? На море чи в гори? У мене є гарні путівки...»

Злата: «У твоєї дочки справжній талант! Приводь її до мене у художній гурток».

Надія: «У цьому сезоні модне амбре, моя внучка мріє його зробити, а твоя Зоря не хоче?»

Так і жила Зоряна у постійній увазі з боку маминих подружок. Любов її сім’ї, успіхи в школі, малювання, цікаві канікули, дружба... Все було дуже-дуже-дуже добре, аж поки не підійшов час для нашої повісті – той, що звуть перехідним віком.