Розділ 32

Розділ 32

Володимир хотів поговорити про цю програму з дружиною, коли вони залишилися наодинці. Але Марина прикрила його рот пальцем.

— Не треба. Хай там як, а містер Стоун правий. Тобі треба підготуватися. — Вона подивилася йому в очі. — Але сподіваємося, що все це не знадобиться.

Більше, за мовчазної згоди, вони до цього питання не поверталися.

Знову купа роботи аналітикам. Знову перерозподіл процесів, щоб виділити Володимиру вільний час.

Усіх учнів остаточно поділили між Мариною, Вікторією та Іриною. Вже Марина контролювала, як проводять ініціацію учнів Іра та Віка. А загалом, уся стара компанія дійшла рівня, коли могли це робити.

У всіх послідовників — і в старих, і в тих, хто щойно пройшов ініціацію, — додалося нове заняття. Усі, включаючи Володимира, опановували повний контроль тіла. Вміння відключити біль та подолати страх було ключовим для плану «Другий шанс».

Тепер Володимир мав чотири години для розвитку. Дві з яких витрачав на поглиблення здібностей, а ще дві — на навчання.

Поки що Стоун зі своєю групою розраховували можливі варіанти розвитку подій. Від дитинства до часу катастрофи — до квітня дві тисячі тридцяти дев'ятого року.

А поки Володимир досконало вивчав усе, що буде необхідно для розробки та будування пускової установки й модулів брандерів. Усі схеми, усі етапи виробництва. Конструктори шукали більш ранні замінники для обладнання. Вивчалися можливості почати раніше виробництво та запуски модулів — на десять, двадцять і навіть більше років.

Обсяг інформації був колосальний. Володимир використовував усі чотири потоки свідомості, щоб засвоїти все те, що надавали йому.

До того ж, зважаючи на те, що Січовому доведеться пройти через дев'яності — роки бандитизму, — наполягли на вивченні бойових дисциплін. Пів години на день тепер відводилося на фізичні вправи. Він проходив навчання з рукопашного бою, бою на ножах. Стрільба, курс диверсанта. Вивчав види зброї та керівництво військовими підрозділами. Усе це аналітики вважали необхідним.

Закони України та міжнародні. Коли треба придбати, а коли позбутися акцій компаній. Розрахунки показували, що без власної фінансової імперії нічого не вийде. Йому буде треба забратися на верхівку.

Вересень приніс нові відкриття. Володимир звернув увагу, що аури ініційованих учнів другої групи відрізняються між собою.

Він стояв перед Пановим та Річардом Стоуном. Поруч Микола швидко перемикав слайди з останніми вимірами «другої групи» — тих двадцяти послідовників, що завершили базовий курс у вересні.

— Подивіться на результати ініціації другої групи, — Володимир вказав на п'ять прізвищ на початку списку. — Цих п'ятьох я ініціював особисто. Рештою п'ятнадцятьма займалися Марина, Віка та Ірина.

Він зробив паузу, збираючи думки.

— Ваша апаратура бачить лише «шум». Але я бачу структуру. У перших п'яти аура ідентична до аури «старої гвардії». Вона щільна, кристалічна, з чіткими вузлами перетину енергії. — Володимир провів рукою по повітрю, немов малюючи невидимі лінії. — А в інших п'ятнадцяти... вона наче розмита. Вона працює, вони зможуть, скоріш за все, заряджати накопичувачі, але в їхніх полях немає «арматури». Це як порівнювати сталевий трос із прядивною мотузкою.

Микола вивів на екран графік ехолокації полів.

— Ми помітили дивну аномалію, Річарде, — почав Віталій Сергійович. — Прилади фіксують, що у тих, кого ініціював Володимир, період напіврозпаду енергетичного імпульсу коротший — вони віддають силу миттєво і чисто. У групи Марини імпульс «тягнеться», є хвіст перешкод. Ми списували це на початковий етап навчання, але...

— Але це не навчання, — перебив Стоун, очі якого звузилися. Він миттєво вхопився за логіку процесу. — Панов, згадуйте фізику. Це ентропія передачі.

Стоун підійшов до дошки й різко намалював схему.

— Володимир — це пряме джерело. Коли він ініціює учня, він передає «код» напряму. Квантовий стан переноситься майже без втрат. Але коли Марина — сама будучи «копією» коду Володимира — намагається ініціювати іншого, вона передає вже копію копії.

— Тобто, — Панов зблід, — виходить, що здібності Володимира — це оригінал. Його команда та перша група — це перше покоління. Але ті, кого ініціювали вже вони, — це друге покоління. Якість падає експоненціально.

— Саме так, — Стоун обернувся до Володимира. — Ви — еталонний метр, що зберігається в Севрі. Кожен, хто притискається до вас, стає схожим метром. Але той, хто притискається до вашого учня, стає «приблизно метром». Похибка накопичується.

Він постукав пальцем по дошці.

— Якщо припустити третє покоління... — Стоун замовк, подивився на Володимира. — Ймовірно, вони взагалі не зможуть пройти ініціацію. Або помруть у процесі.

Володимир відчув, як щось стиснулося в грудях. Марина стояла збоку, обличчя непроникне, але руки стиснуті.

— Вони зможуть зцілювати, — тихо сказав Володимир. — Друге покоління. Зможуть навіть відновлювати органи. Але виростити новий... Навряд чи. Сила є, але вона розмита, неструктурована.

Марина вперше за весь час подала голос:

— Ми поспішали. Я... я допомагала, але ми не розібралися до кінця. — Вона подивилася на Володимира. — Хоча моєї провини немає, але... — Голос зірвався. — Мені ніяково перед учнями.

Володимир підійшов, обійняв її за плечі.

— Ми робили, що могли. За того часу, що мали.

Зараз це не мало значення. Усе одно часу на нову групу учнів уже не було. От як мине загроза знищення планети, то так... Володимиру ставало страшно, які політичні ігри розпочнуться у зв'язку з новими даними. Але спочатку треба було пережити загрозу від астероїда.

А ось у план «Другий шанс» уже зараз почали вносити зміни. По суті, повністю його переробляючи.

Життя у світі та на базі йшло своєю чергою. Навіть напередодні можливого кінця цивілізації десь ішли війни. Люди народжувалися, вмирали, любили та ненавиділи.