Сообман, що на роботу йдеш ти сам.
Самообман!
Туди, зазвичай, мало хто йде.
Туди, зазвичай, і не несе, і ноги не йдуть,
Туди ж везуть: автобуси, машини і інші
"чудові" винаходи людини.
Та звична справа, зранку
Не має бажання на роботу прямувати.
І це природно, треба сказати.
Але тут, як тут, графік, автобуса час.
І їдуть, і їдуть люди похмурі.
Омануті, злі, заморені й понурі.
Чого тільки немає в тих обличчях,
що з автобусів виглядають...
А деякі, самі себе везуть,
На власному автомобілі.
Раді люди одне одному допомагати.
Допомагати, творити й
Себе необхідним відчувати.
В суспільстві щасливо жити.
Жити, твори і радіти.
Та в омані люди досі живуть...
Ось так зранку прокидаються
І несуть себе щосили,
По при те, що в душі відчувається.
Буває так, що саме тіло допомогає -
Хворобу створює і тоді
На "законних" правах відпочиває.
Час усвідомити себе!
Ти! Саме та Єдина така душа
у Всесвіті безкінечнім.
Ти! Важлива душа
Тут і зараз для всих нас.
Твоя унікальність красива,
І вона неймовірно важлива!