Частина 36

36

Розпорядження Сергію та Дхар’Ні особисто доставити колишнього полоненого, безперечно, здивувало, але очікувати більш зваженого рішення в цій непростій ситуації не доводилося. Сергій, повністю покладаючись на Дхар’Ні — «міжзоряні протоколи» були в його компетенції, — діяв за його планом.

Передусім треба було пересісти — вже разом із Хоргом — із чергового човника на щось доречніше. Бюрократичної тяганини не виникло — розпорядження Штабу ГФС виконувалося швидко. На звільнення Хорга з-під варти й отримання дозволу на виліт із території в’язниці, яка все ще була в готовності до відбиття атаки, пішли лічені хвилини.

Щоправда, з дозволу Дхар’Ні пілот здійснив зліт набагато швидше, ніж передбачала інструкція. І тепер насолоджувався майже забутими яскравими відчуттями різкого старту на нормальних швидкостях — задоволенням, яке з ним точно не поділяли Сергій та Хорг...

Запланованого часу польоту Сергію цілком вистачало, щоб за допомогою Дхар’Ні відновитися після двох божевільних діб. І вже з перших хвилин польоту той запропонував товаришу скористатися знайомим йому плеядіанським медичним ліжком.

— Ти жартуєш? — озвався Сергій. — Яке ліжко в цьому крихітному човнику? Чи я щось пропустив і він став набагато більшим?..

— О… бачу, ти ще здатен жартувати. Це добре, — сказав Дхар’Ні. — Реальне ліжко я можу цілком замінити віртуальним. Ефект буде майже таким. Мої навички зцілення — у цій галузі я також маю академічний ступінь — тебе, впевнений, не розчарують… То що? Вперед?

— Поїхали... — відповів Сергій, махнувши рукою, чим спочатку спантеличив напарника. Однак, помітивши кивок колеги, Дхар’Ні заплющив очі, налаштовуючись на цілющу медитацію.

Пілот, Міілеанді, відчувши енергію, що йшла від Дхар’Ні, мимоволі озирнувся. А зрозумівши, кому й з якою метою вона призначалася, на якусь мить замислився. Він чудово розбирався не лише в подібних спрямованих медитаціях, а й у формуванні значно складнішого, багатоступеневого поля Мер-Ка-Ба. Окрім Академії пілотування космічних кораблів, він свого часу — теж із відзнакою — закінчив одну із сакральних шкіл Плеяд, де вивчав «Управління енергіями» — дисципліну, що поєднувала науку, метафізику й духовну практику. Відтоді в його арсеналі з’явилося безліч «чудес». Але найважливішим, мабуть, залишалося вміння вибудовувати в космосі тунельні поля, здатні утримувати й переміщувати на десятки кілометрів об’єкти значної маси… Саме тому в парі з Дхар’Ні він без особливих труднощів міг би витягти з тіла водія Сергія злощасну «капсулу управління».

За час перебування на Землі в Міілеанді не раз траплялися ситуації, де його здібності могли б стати в пригоді — і він був би цьому тільки радий. Але… не судилося…

Місцем їхньої посадки виявився майданчик біля однієї з міських «Пірамід». Тут планувалася заміна їхнього чергового човника на повноцінний космоліт, і звідси ж, завдяки новим навігаційним коридорам, можна було значно швидше вийти на навколоземну орбіту.

У розпорядженні Сергія було близько пів години, щоб встигнути зробити кілька дзвінків. Окрім робочих, треба було зателефонувати Насті, яка після зустрічі на Європі — супутнику Юпітера — «зависла» десь на орбіті Землі. І, звичайно ж, треба було зв’язатися з батьками: дізнатися, як вони пережили події цього дня.