Частина 33

33

— Ви все-таки прийшли... — рептилоїд знову заговорив першим, як і під час першої зустрічі. — Чесно кажучи, у мене були великі сумніви, що ви зможете допомогти мені зі звільненням. Не вірю й зараз, що вам це вдалося.

— Буду відвертим, — відповів Сергій, — ситуація, в якій ми опинилися, вимагає від усіх нас максимальної щирості й довіри.

— Оце новина... — рептилоїд, схоже, усміхнувся. — Що ж мало статися, аби сторона переможців заговорила зі мною настільки відверто, та ще й зажадала того самого у відповідь?

— Ми ніколи не починали війни першими, — не витримав Дхар’Ні. — Саме ваша цивілізація, перебуваючи у військовому союзі з оріонцями, неодноразово атакувала сили Галактичної Федерації. Більше того, ви особисто керували операцією, яка загрожувала життю Сергія та його дружини.

— Я не заперечую, — спокійно відповів рептилоїд, — того факту, що ми були частиною цього Союзу й воювали за їхні так звані ідеали. Як не заперечую й того, що сам брав участь у виконанні наказу про усунення Сергія та його дружини, які чимось сильно насолили моїм тодішнім командирам. Але пропоную зараз не заглиблюватися в те, хто й на якому етапі протистояння що зробив і до чого це призвело. Ви, ГФС, теж не безгрішні.

Сутність злегка нахилила голову, ніби уважно вивчаючи їхню реакцію.

— Інакше ми знову не знайдемо спільної мови. А ви, наскільки я зрозумів, тут саме за цим.

— Ви вміло ухиляєтеся від тиску очевидних фактів... — знову вступив у розмову Сергій. — Але в одному я з вами згоден: ми тут не для того, щоб висувати звинувачення.

Спонтанний емоційний початок, на щастя, не завів у глухий кут. Шлях до конструктивного діалогу все ще залишався відкритим.

— Крім тієї надважливої інформації, з якою ми до вас прямували, — продовжив Сергій, — майже в момент посадки сталася тривожна й абсолютно неординарна подія. І це надало нашій місії ще більшої значущості.

— Судячи з усього, сталося справді щось виняткове, — озвався ув’язнений. — Я вас слухаю.

Сергій перевів погляд на Дхар’Ні, ніби поступаючись йому правом озвучити неприємну новину, що явно не викликало в того захвату. Але, розуміючи мотиви такої поступливості, Дхар’Ні все ж прийняв цю важку естафету.

— Якщо починати з другого... — повільно заговорив він, — перед самим прибуттям сюди багато хто спостерігав у небі палаючі уламки — залишки літальних апаратів. А за отриманою невдовзі інформацією, кораблі ГФС були атаковані «сірими», які тим самим порушили тимчасове перемир’я, укладене заради виведення залишків їхнього флоту з баз на Землі.

— Ви хочете сказати, що ці... «сірі» відкрили вогонь без попередження? Просто так, від нічого робити?

— Схоже на те, — відповів Дхар’Ні.

— «Схоже на те»! — обурено повторив рептилоїд і майже по-людськи примружився. — Ви знущаєтеся?

— Я розумію, до чого ви хилите, — продовжив Дхар’Ні. — Але, по-перше, на цей момент у мене є лише ця інформація. А по-друге, знаючи історію наших взаємин і те, хто вже не раз зривав подібним чином мирні переговори, у мене немає підстав ставити це під сумнів.

— Проте, — наполегливо заперечив рептилоїд, — це не привід стверджувати, що вина за цю атаку повністю лежить на іншій стороні. Історія, про яку ви звикли згадувати лише в контексті чужих порушень, але ніколи — з боку світлих сил, містить чимало прикладів протилежного. Однак я кажу це не для того, щоб знову розпалити вогонь нерозуміння між нами — у жодному разі. Я лише закликаю вас дивитися на подібні події так, як учили нас пращури, — з різних точок зору. А найкраще — як сторонній спостерігач. Це ж не так уже й складно, погодьтеся.

— Усе правильно, і ми повністю поділяємо такий підхід, — повернувся до розмови Сергій, підміняючи Дхар’Ні, який вийшов дізнатися, чи є нова інформація. — Однак ми з напарником, як ви, впевнений, уже зрозуміли, далеко не найвищі за рангом у військово-дипломатичних колах і всієї картини того, що сталося, не бачимо.. А отже, не можемо поглянути на проблему під іншим кутом... Але зараз значно важливіше не те, хто більше винен і які справжні причини цієї трагедії, а те, заради чого ми, власне, тут: зрозуміти, що насправді відбувається між військовими альянсами Галактики.

— Так, але до чого тут я? — не приховуючи здивування, запитала сутність п’ятого рівня свідомості.

У цей момент повернувся Дхар’Ні. І, судячи з виразу його обличчя, а точніше — з очей (емоції плеядеанців «зчитати» майже неможливо), Сергій зрозумів: усе далеко не так однозначно.

— У мене є нові дані, але ділитися ними в повному обсязі, як ви розумієте, я не маю права...

— Звісно, — коротко відповів рептилоїд.

— З того, що можу озвучити, — цій атаці передував черговий, вкрай жорсткий раунд переговорів, після якого «сірі» залишилися відверто незадоволені. Це, власне, один зі сценаріїв, які ми з Сергієм розглядали дорогою до вас. Схоже, на цій зустрічі щось пішло не так...

— Це вже дещо... — протягнув рептилоїд. — Принаймні тепер не можна беззастережно звинувачувати в тому, що сталося, лише одну сторону конфлікту. Але я знову, тепер уже вас, — він перевів погляд на Дхар’Ні, — запитую: навіщо ви розповідаєте про це мені? Який стосунок до всього цього маю я?

— Тепер ми підійшли до тієї проблеми, з якою йшли на цю зустріч.

— Хм... цікаво. А я думав, ви прийшли порадувати мене вирішенням питання про мій обмін.

«Зловтішний жарт... — промайнуло в голові Сергія. — Утім, його можна зрозуміти».

— Ви майже не помилилися, — спокійно відповів він, уловивши здивування опонента. — Те, з чим ми сюди поспішали, безпосередньо пов’язане з можливістю вашого обміну. А у світлі подій останньої години це може статися навіть раніше.

І Сергій, якого час від часу доповнював Дхар’Ні, розповів ув’язненому про невдалу спробу його звільнення дивною групою «одноплемінників».

— Якщо підсумувати сказане вами, — заговорив рептилоїд після короткої паузи, — виходить, група моїх так званих однодумців, погано продумавши операцію й порушивши низку законів, намагалася за допомогою шантажу вирішити питання мого звільнення або обміну. І навіть зазнавши фіаско, продовжує домагатися цього, вважаючи тривале ув’язнення несправедливим?