Частина 32

32

Це була все та сама камера — з тим самим головним «елементом інтер’єру»: величезним металевим кубом. Але тепер, з огляду на особливі обставини й оголошену тривогу, їх супроводжував уже не один, а два офіцери.

Що одразу здивувало Дхар’Ні (і анітрохи Сергія) — це спосіб утримання в’язня. Уродженець Плеяд знав, що на Землю вже давно передали значно надійніші, екологічніші та зручніші в керуванні — словом, передові — системи контролю. Їхніх можливостей із лишком вистачило б д для ізоляції подібних злочинців із ворожого космічного табору.

І поки охорона, нервуючи в присутності представника ГФС, перевіряла працездатність обладнання камери — чистої води показуха, — Дхар’Ні тихо запитав, у чому причина.

— Ти, можливо, не повіриш, — почав Сергій здалеку, — однак із вашим приходом на Землю, на жаль, іще мало що змінилося. І це не докір на адресу ГФС, яка не має права здійснювати революційні перетворення на власний розсуд — без узгодження із земними урядами...

Він зробив коротку паузу й продовжив:

— У нас, на жаль, досі не викорінили горезвісну корупцію. І уяви собі — хоч це й звучить дико, — багато з того, що було передано на Землю, включно з вашими озонаторами та генераторами електромагнітного кокона для створення оздоровчого середовища в камерах різних розмірів, уже стоїть... у приватних одиночних камерах засуджених олігархів і хабарників державного масштабу: держчиновників різних рівнів, які прокралися, аж до колишніх президентів.

Очі Дхар’Ні розширилися — такими Сергій їх іще не бачив. Слів не було...

Супроводжуючий по черзі натиснув кілька кнопок на панелі, завершуючи підготовку до спілкування з ув’язненим і даючи «відвідувачам» знак готуватися до чергових за сьогодні непростих переговорів.