2.

POV. Анна

Flashback:
Два роки тому. Перший курс в університеті.

Я завжди належала до того типу людей, якому надзвичайно важко влитись у новий колектив, знайти спільну мову з іншими та завести нові знайомства. Дієго - моя протилежність. Він завжди вмів вдало пожартувати в компанії і в нього було багато друзів. Але, як нам всім відомо, протилежності притягуються. Я бачила в ньому те, чого так бракувало мені. Такі зовсім різні люди, як ми, знайшли спільну точку зіткнення. Чесно кажучи, мене завжди дивувало, як такий, як він, зміг помітити мене, побачити в мені щось особливе. Ще досі пам'ятаю, наче це було вчора, як він вперше заговорив зі мною. Я була буквально на сьомому небі від щастя. Дієго щосили намагався подружитись зі мною, хоча я була такою не помітною сірою мишкою. Сказати, що я сяяла від щастя - це нічого не сказати. Мені хотілося стрибати до небес після кожної зустрічі з ним. Чи варто розповідати, як завжди моє серце шалено билось у грудях поряд з ним, а в животі приємно відгукувались метелики? Ось так, непомітно для себе, я потратила у небезпечну пастку цього кароокого хлопця з солодким голосом і широкими плечима, і ніяк не могла знайти в собі сил, щоб виплутатися з цієї павутини. Я дуже хотіла сподобатись йому і карти склались так, що я змогла досягти своєї цілі. Так і почалась наша історія кохання, в якій мене чекало лишень розчарування, яке я так вперто заперечувала, називавши справжнім коханням. Мене очікувало життя протилежне моїм мріям, життя подібне на замок з піску, який можна легко зруйнувати одним необережним рухом. Якби я знала, що за його "щирою" посмішкою і теплими почуттями ховається холодна маска, яка була його найстрашнішою зброєю проти мене.

Ending of flashback

День по тому. 12.04.

Ця велика хвиля пітьми накрила мене з головою. Я тону в ній, кожного разу захлинаюся, наче вперше. Невже я помираю? Ні, я не дозволю собі так легко померти. Моє життя і так було одним суцільним кошмаром, я не можу відійти у небуття.
Якщо життя це справді нескінченна боротьба, то я нарешті готова розпочати запеклий бій та розпочати все з старту. Я готова прокинутись зовсім іншою людиною. Готова залишити старе життя, сповнене страждань, позаду. Готова прокинутися від цього нічного жаху в якому я жила останні два роки. Готова втекти від свого минулого та покинути жалюгідну, нещасну, боягузливу версію себе. Я готова на все, лиш би отримати ще один шанс на краще життя. Після цих думок, десь вдалечині, мою увагу привернуло ледь помітне сяйво. Воно манило мене своєю недоступністю. Це стало для мене поштовхом у життя без ілюзій та брехні, без жорстокості та болю, без цих нікчемних почуттів, які здатні затьмарити здоровий глузд. Я вирішила, що навіть, якщо це сяйво ледь помітне і слабке, його важко буде спіймати, я всеодно буду старатись дійти до нього та поселити його в своєму понівеченому серці.

Яскравий спалах і моє тіло знову скував нестерпний біль. Я через силу змогла відкрити очі, в які одразу ж вдарили палючі промінці обіднього сонця. Запах хлорки і ліків відбивався нудотливим комком у горлі. Я повернула важку від болю голову і зустрілась з вологими, червоними від сліз очима моєї мами. Коли я побачила це, моє серце заболіло ще більш, а по очах покотились гіркі сльози відчаю. Які ж муки пережила моя рідненька, коли побачила мене в такому стані, всю в ранах і царапинах. Мені так хотілось пригорнути її до себе, втішити, сказати, що вже все позаду і нас чекає лише найкраще, але я не могла. Моє тіло не хотіло слухати мене, воно було наче паралізоване, лише нило щосили.

POV Андер.
 

Якщо життя, це подорож, то куди я крокую? Чи вибрав я правильну дорогу? Але чи варто вже замислюватись над цим, після того, який вибір я зробив? Я обрав самотність, яка буде глибоко висічена у моєму серці. Кращого варіанту, безсумнівно, не може бути. Після пережитого, я не дозволю собі знову потрапити у міцні кайдани сліпого кохання, які затуманюють розум і залишають після себе тільки гіркий смак і вічні шрами. Дороги назад немає після того, як я залишив на тому папері свій підпис.

Наступного дня, після підписання контракту, мої батьки запланували зустріч для сім'ї моєї потенційної дружини. Вони так довго чекали цього моменту, коли я зможу оговтатись і подивитись тверезими очима на всю цю ситуацію, на свої стосунки, які приховували за собою підступний план наших конкурентів.
І врешті-решт настав цей час, коли фальшивий шлюб, якого так чекали мої рідні стане реальністю. Сьогодні, о 19:00 я зустріну ту, яка стане прихованим джокером для бізнесу наших батьків.

На годиннику 18:50.
Ми всією сім'єю переступаємо поріг нового елітного ресторану, де була запланована зустріч. Цей заклад був відкритий дівчиною, яку зовсім скоро я побачу на власні очі, з якою нас потім  пов'язуватиме шлюб.
Інтер'єр закладу у стилі 19 століття. Я наче потрапив у казковий палац, який так і зачаровує своєю величністю. Переходячи із залу в зал, ти немов у машині часу, а перед очима проходить ціле століття.
Високі колони посеред залу, античні статуї та меблі виготовлені з червоного дерева, оздоблені позолоченими різбленими деталями.Розкішні світильники, годинники з позолоченої бронзи. Кожного гостя зустрічає усміхнений дворецький. Вся ця атмосфера допомогає поринути в ілюзію щасливої казки з принцом і принцесою, яких безсумніву чекає хепі енд.
 

Сім'я Реймондів зустріла нас з теплою усмішкою. Важко повірити, що за цієї привітністю ховається фальш. Але таке наше життя. На жаль, красу душі одразу розгледіти не можливо, бо кожен з нас ховається за необхідною йому маскою.

Арлес. Так звуть цю дівчину, мою, без п'яти хвилин, дружину. Тендітна кароока брюнетка, яка дотримується образу впевненої в собі дівчини. Але її видають тремтячі на колінах руки.

Години переговорів залишають позаду формальності. Тепер на столі, поряд із запашною чашкою міцної кави, стоїть невеличка кипа важливих документів. Щойно я став майбутнім чоловіком дочки виконавчого директора головного управління, а ця дівчина перекреслила собі життя заради егоїстичних планів свого батька. Тепер вона майбутня дружина спадкоємця головного призидента компанії та лідера угрупування. Договір про роковий шлюб - укладений.