1.

Всім привіт! До вашої уваги моя перша книга, декілька глав якої вже були опубліковані тут, на Букнеті, але у зв'язку з деякими причинами, я так і не змогла закінчити розпочате. 

Приємного Вам читанння! ❤

POV Анна.

Місяць тому. 11.04

На зміну ночі приходить день. На зміну дня - ніч. У цьому немає нічого феноменального, правда? Але не для мене. Я, напевно, єдина, кого не цікавить час, бо моє життя завмерло, дні стали сірими і пустими.
До того ж, напевно, вже запізно ставити собі запитання: "Куди котиться моє життя?" Вже давно воно з головою занурилось у глибоку ніч, і, здається, шанс відшукати світло в цій темній глушині, я давно втратила. Я запізно скинула з своїх очей пелену сліпого кохання. Я спустошена так сильно, що вже нічого не відчуваю. Мої почуття повністю зникли і залишили після себе тільки охолоноту душу, яка занурилася у відчай. Ти став моєю падаючою зіркою, яку я так довго чекала. Тоді, коли я зустріла тебе, мій світ перевернувся. Ти перетворив його на "до" і "після". Я жила наче принцеса в казці, а ти був моїм принцом, який безмежно кохав мене. Я вірила в це навіть тоді, коли я вперше відчула твою міцну лодонь на своєму обличчі. Так  має бути, правда? Б'є - значить любить? Яка ж я дурепа... І тоді, коли я вперше почула від тебе слова, що гострим лезом пройшлися по моєму тендітному серці, яке так палко кохало тебе. Ти сказав, що ненавидиш мене і я єдина найбільша помилка в твоєму житті. Але ж це не так. Насправді, ці слова є помилкою? Я не помиляюсь? Зрештою, я занурилася в ілюзію, де ти так само сильно любиш мене, як я люблю тебе. Я почала шукати сенс в усіх твоїх діях навіть тоді, коли ти нічого не мав на увазі. Я все придумала сама, сама створила ідеальну казку. Але врешті-решт, сама в ній розчарувалась. В нашій жорстокій реальності, я для тебе була лише іграшкою, на якій можна зганяти своє невдоволення, свої злість та втому... Будь що, але не любов. Цікаво, коли мені забракло любові й турботи в цих стосунках, наповнених болем і стражданнями? Швидше за все, я чекала на ці почуття з самого початку, але мої очі в рожевих окулярах, бачили лише твої добрі наміри і твоє "кохання".
Тепер, коли нарешті зрозуміла, що вже давно час покінчити з цим, я майже непритомно сиджу, опираючись на холодну стіну. Ця ніч така тиха, з приємним запахом цвіту вишні. Шкода, що мене повністю скував біль і душить запах крові. Ще секунда і я провалюся в темну безодню. Здається, це кінець.

POV. Андер.

Місяць тому

Я стою біля дверей готельного номеру. Моє серце шалено б'ється в грудях, одна дія може змінити все моє життя, розбити серце вщент, на безліч уламків. Але моя жага закінчити все це шоу, на яке я так вперто закривав очі, сильніша. Тихий стукіт у двері і він вже на порозі. Він. Вільям Андерсон. Пішак в руках свого батька - Джорджа Андерсона, найзапеклішого ворога та конкурента нашої сім'ї.
Я нерухомо стою, а в моєму серці зараз вирує шторм, і, на жаль, я його ніяк не можу зупинити. Це почуття з'їдає мене повністю. Я починаю вмирати зсередини. Зараз перед моїми очима, на ліжку лежить мій оголений ангел, який через здивування не може перестати кліпати очима. 
Так, я вважав її ангелом, який спустився до мене з небес, щоб перевернути моє похмуре жалюгідне життя з ніг на голову. Я вважав зустріч з нею довгоочікуваним чудом. Вона була моїм ясним промінчиком та подарувала мені тепло та світло. Лише її легка усмішка змушувала мене ставати залежним від неї. 
Але тепер я тут, на порозі цієї клятої готельної кімнати, в якій вирує солодкий, п'янкий запах парфумів, змішаний з запахом цього покидька, що змушує відчувати мене пекельний біль.
Я ніколи ні про що не жалів. Але зараз ця реальність, яку я так довго заперечував, перетворила наші стосунки на сон сповнений жалем. Мені важко повірити, що мій ангел виявилась тією, хто клянеться в коханні заради досягнення бажаного. Зрештою, брехня - одна з найсильніших її сторін.

Один день по тому.

Я повністю розбитий лежу у своїй кімнаті, вдихаю свіже, терпке весняне повітря. Мені нестерпна лише одна думка про те, як довго я був сліпим і наївним. Моє закохане серце не дозволило мені розгледіти те, на що так довго всі навколо старались відкрити мені очі. Тепер я поринаю в обійми глибокої ночі, відчуваю, як в мені росте самотність. 
У цей момент відчаю і я беру аркуш паперу, який спокусливо лежав на тумбочці біля мого ліжка. Ще одна секунда і я підписую собі довічний вирок, який, я думав, допоможе забути все, назавжди позбавить від цих людських почуттів, які до вчорашнього моменту я вважав найкращими - райськими. Та зараз я вже прийняв вердикт - підписав договір "шлюб за домовленістю".