Початок моїх проблем (Анастасія)

-Мені потрібні гроші. 

-Навіщо?

-Ну... Я вчора грав в карти і програв, трішки...

-Яку суму ти програв?

-Ммм... П'ятдесят тисяч гривень.

-Як, Якого біса. Де я візьму такі гроші. Ти що хворий. Як ти міг. Дідько.

-Я поверну все, киця. І зароблю більше.

-Всі ці ігри придумали що викачувати з  гроші. Як ти міг у це повірити?

-Брехня. Я на початку виграв десять тисяч гривень.

-Бовдур, на початку гроші дають щоб заманити тебе в гру. У мене немає такої суми.

-Настя, я знаю що у тебе є такі гроші.

-То гроші на квартиру.

-Але ж я поверну.

-Ти нічого не повернеш, ти нічого більше не заробиш. Перший виграш був лише приманкою, як ти не розумієш.

- Добре, я зрозумів. Давай спати.

Прокинувшись зранку, я не побачила марка біля себе. І тільки тепер я зрозуміла що він не заспокоївся. Підійшовши до скриньки в які я тримала гроші. Я зрозуміла що він забрав усі Кошти які там були. Там було сімдесят тисяч. Чорт!

Марка не було вдома три дні. За цей час я встигла подзвонити усім друзям, але ніхто не знав де він. Я думала він уже не повернеться. Але він повернувся.

- Привіт. Ти сумувала за мною?

- Де ти був. Де мої гроші я збирала їх рік.

- Пробач але я їх програв. 

- Що ж тепер робити.- з моїх очей потекли сльози я не могла їх зупинити. -Я скільки сил вклала щоб заробити їх а ти за три дні все програв. Чорт, як ти міг.

- Я думав що зможу виграти але не судилися.

- Я тебе попереджала. Ти мене не послухав. Збирай свої речі і не повертайся до мене.

- Але я тебе люблю!

-Ти мене підвів! Я ненавиджу тебе! Ніколи не з'являйся в моєму житті!

-Я...

- Замовкни! Збирай свої речі і ніколи не повертайся!- сльози продовжували лити з очей.

-Зачекай я все виправлю!

- Що ти виправиш?!- я виштовхала його з дому. І викинула всі його речі з вікна. Я бачила як летять його речі на землю і розуміла що ніколи не буду довіряти людям. Але що тепер робити скільки зусиль я щоб заробити їх...

Через місяць

Я почула дзвінок у двері. Підійшла і відкрила їх а там стояло троє високих чоловіків.

-Доброго дня. Що ви хотіли?-зі страхом у голосі запитала я.

- Доброго дня! Ви не можете більше проживати у цій квартирі.

- Але я оплатила її на рік уперед.

- Пробачте але зараз ви не можете проживати у цій квартирі.

-я жила у цій квартирі два роки і не було жодних проблем, чому зараз ви мене виганяєте?

- Власник цієї квартири продав її нам. А ми не збираємося нікому здавати цю квартиру.

- Тоді поверніть кошти які я заплатила!

- ми не будемо повертати вам гроші. Тим паче виплатили їх не нам.

-Я викличу поліцію і вона розбереться з вами

- Поліція нам не потрібна. Чи ви впевнені ви що у вас таке хороше здоров'я?!

- Ви погрожуєте мені?

- Що ви, звісно ні. Просто коли будете йти по сходах, будьте обережні, бо то раптом ви впадете і зламаєте собі шию. У вас є година щоб зібрати свої речі. І якщо ми повернемося а ви ще тут, то у вас можуть з'явитися проблеми.

І вони покинули мій дім. Я зрозуміла що не можу залишатися тут. Зібрала всі свої речі. Дзвонила до брата і попросила допомогу. Я не говорила до цього йому про мої проблеми. Але зараз без нього я не зможу прожити. Мені потрібна підтримка близької людини.