ГЛАВА 12

Приходить Віктор зі своїм сином. Говорить він до нього: "Сину мій, ти був обмежений в можливостях довгий час! Єдине Угруповання Братських Країн  жило завжди мирно. Я хочу, щоб ви, люди з ЄУБК стали нашими союзниками в цій битві! Я хочу, щоб ти нарешті прийняв важливе рішення! Я зрозумію усе, можеш не боятися, просто скажи. Ти повинен вирішити - допомогти нам у війні чи відмовитись приймати у ній участь."

Святослав: Пробач мене батьку, при всій повазі до тебе і до твоєї величі, я не хочу вступати у війну проти КУБу. 

Віктор: Ну що ж, твій вибір! Ей народ! Я пропоную зробити полювання на Влада!

  Уже на ранок, на стовпах, висіли оголошення, де писало: "За голову Влада, колишнього царя КУБу заплатимо великою будівлею з садом і басейном та званням "Кроваве око"! Його фотографія." Звання "Кроваве око" мали одиниці! Всі з цим званням вважалися героями держави, умілими воїнами та мали право їсти панську їжу, яку виробляли тільки для панів. А ще й будинок, із садом та басейном давав велику мотивацію! Мало бажаючих було, багато боялись його, так мало, що приходилось деяких заставляти. Брали прості селяни, кримінальники, воїни зброю і йшли на нього полювати, навіть не знаючи де він є.

  Тим часом Влад сидів в кімнаті, під землею, з Богданом і Назаром. Говорили про те, що будуть робити далі.

Назар: Їх численні спроби залишитись єдиним так і не дали того, чого вони очікували. Народ їх із середини бунтує! Багато покидають ЄУК, а особливо ЄУМК і вступають в інші держави. Рано чи пізно вся ця ідея "єдиності" розвалиться на куски.

Богдан: А згадай, як вони старалися знищити усі держави, щоб залишитись єдиними. Як нашу землю прийшли забрати, гади! 

Влад: Зараз Віктор робить весь акцент на Єдине Угруповання Братських Країн, оскільки там править його син. Він хоче розвивати саме цю державу, бо чує кінець своєї. 

Богдан: Тобі Влад бігти давно треба! Знайдуть вони тебе, не пожаліють!

  Коли настала ніч, колишній тілоохоронець Рафа вирішив вбити Влада. Він вичислив місцезнаходження кубівців і під час сильної зливи вирішив проникнути в середину їх бази. Напав він на одного хлопця, який охороняв вхід в підземелля і швидко його убив. Зайшовши в середину, його побачив Назар. Джеймс вирішив на нього різко напасти. Гукнув Назар голосно: "Чужинець!", швидко дістав меч і вступив з ним в бій. Почали вони битись. Говорить до нього Джеймс: "Згинь з моїх очей або вб'ю!"

- Ти мене недооцінюєш.

- Ще один телепень! Ти програєш, як і твій брат!

- Ми ще подивимось.

- Добре захищаєшся, але я тебе переможу!

Поранив він Назара в лице, той впав на землю, ніби відчув себе на місці Влада, коли той програв йому в дуелі. І тут, неочікувано, коли Джеймс замахнувся мечем на нього, вистрілив з пістолета Богдан йому в плечі. Впав на коліна цей воїн. Назар піднявся, сказав до нього: "За скоєне тобою і за твої лихі плани, зітру я тебе з лиця землі!" Загорілись його очі, як сонце. Відрубав він йому голову мечем. Це бачили багато хлопців, і Влад в тому числі. Заболіло серце в Назара. Він зрозумів, що став убивцею. Отримавши невеличкий шок, вирішив, що більше не стане вбивати і вирішуватиме усе мирним шляхом. Богдан перелякано промовив: "Ти як? Живий? Ого, та в тебе на чолі рана, потрібно швидко перекись." 

Влад: Оце так ніч видалась. Що він хотів?

Назар: Тебе вбити, брат.

Відправили вони той труп по річці, яка текла на територію Єдиних.

  Тим часом різних мисливців на Влада ловили кубівці і у тюрму саджали. Пішли чутки й до ЄУК, що зловили усіх, хто хотів напасти на Влада. Зрозумів Віктор, що війною це не вирішити і наказав слугам за велику гору піти, кубівців знайти і на розмову Влада покликати, про мир поговорити. Приїхали слуги, вийшли з білими пов'язками, в знак мирного приїзду. Побачили їх кубівці, почали говорити. Покликали вони Богдана до них. Вийшов він, глянув з гнівом в очах і сказав:

- Чого вам треба? Хочете, щоб ми здались чи Влада нашого віддали?

- Нам звелів наш король привести Влада в ЄУК, щоб поговорити. Візьме Рафа, брата свого і в таємній кімнаті поговорить з ним про мир.

- Це пастка! Ви хочете його забрати до себе і вбити! Ідіть геть!

- Ніяк ні. Це буде розмова тільки на трьох, нікого там більше не буде.

- Тоді піду я! Передайте своєму царю, що Влад не прийде, буду я, Богдан.

Дізнавшись це, Віктор був не проти! Погодився на розмову цю. Відправився Богдан в дорогу, до ЄУК. Перед виходом із КУБу, зупинили його брати. Говорить Влад: "Чекай-но! Ти туди не йди. Тебе так заманити  хочуть. Як підеш ти до них туди, назад не вернешся додому!"

Назар: Тебе можуть там вбити, подумай добре! Який ще мир, що за дурня!? Вони нікого не жаліли і нас також, то ж не слухай їх!

Богдан: Їм потрібний Влад, бо у нього сила чарівника! Я лиш, як ваш рот. Скажу усе, що потрібно! Не бійтеся за мене. Але, якщо я не прийду, тоді бувайте. І якщо вони мене вб'ють, то ніколи цього їм не пробачте! Завжди лють на них тримайте, зло в дітях до них розвивайте! Бо підлі вони. Надіюсь на чесні переговори. 

  Попрощався він з братами і пішов у Єдине Угруповання Країн. При вході, на кордоні його очікував сам Віктор. Зустрівши його, промовив: "Я думав ти не прийдеш! Розслабся, ми тобі нічого не зробимо. Шкода, що Влад не прийшов, він старший за тебе, більше досвіду має." Сказав Богдан: "Не думай, що я не знаю нічого. Я був у КУБі від самого початку. Знаю про що буду говорити." 

Зайшли вони в таємну кімнату, прийшов до них Рафаель. При слабкому освітленні говорили вони. В кімнаті не було нічого, крім стола та крісел. Стара, присипана порохами лампа. Не було жодного вікна, ні поличок. Нічого такого, все було страшне, темне. Двері були стальними, товстими і на паролі стояли.

- Не так я уявляв собі цю кімнату - сказав Богдан.

- Сідаймо панство. Сьогодні у нас важлива розмова. Попрошу усіх ставитися з повагою один до одного, нікого не принижувати і не битись - сказав Віктор, і почали вони говорити. Розмова ця тривала весь вечір, аж до опівночі. Якщо коротко, то говорили вони про мир, ставлення до кубівців і єдиних, про відкриття кордонів між ними і про права кожного. Також згадав Віктор про об'єднання в одну державу, проте Богдан категорично відмовився.