Розділ 16. Аліса.

— Степане, вставай швидше! — намагалася розбудити кота, що й вухом не повів від мого голосу. — Та прокидайся ж, ледацюго!

— Ну, чого ти так верещиш, немов почалася пожежа в хаті, — сонним голосом озвався мій пухнастий захисник, нарешті відкрив одне око.

— Ми запізнимося на роботу в лабораторію! — випалила я. — Прокидайся!

— О сьомій ранку? — не відкриваючи очей проговорив кіт та потягнувся. — Навряд чи. Хазяйко, відчепися, дай поспати хоч ще пів годинки. Такий сон мені зіпсувала, — Степан звернувся калачиком й знову солодко замурчав.

— Ех, ти! Сонько! — махнула рукою. — Гаразд. Сама піду. І не бурчи потім, що пропустив все найцікавіше.

Заваривши собі чашку кави, адже без неї мій день ніколи не починався, вийшла на терасу зустрічаючи перші промінчики сонця, що золотили верхівки дерев.

Я любила світанки: вони не лише дарували мені силу та натхнення, заряджали енергією, в них була своя особлива неповторна магія. Це і є сила природи, яку нам ніколи не осягнути повністю. Раділа, що маю в собі її частку.

Цікаво, що там сьогодні відбувається на кордонах? Як взагалі можна відчути та розпізнати спалахи магічного шторму, про який говорили вчора Еріан та Івар?

Одна лише згадка про демона озвалася всередині приємним теплом. Він виявився класним вчителем, що може легко та просто пояснити навіть незрозумілі та складні речі. І хоч руни здалися мені дуже простими й те як вони з’єднувалися у формули також, але щось всередині мене підказувало, що справжній код магії вогню не такий простий. Не дарма ж її вивчають на полігоні під захисним куполом!

Я повернулася на кухню, і мій погляд знову зачепився за карту. Прапорець на кордоні з Князівством Чорних Гір продовжував мерехтіти. Сьогодні я не стала перевіряти чи він гарячий, адже слід від опіку ще був свіжим, натомість відкрила журнал, щоб переглянути записи минулого досліду.

Сторінки були списані формулами та схемами, знайомими та незнайомими мені знаками. Були тут й рідні мені природні, зустрічались рунічні й навіть ще якийсь символи, що я також не вивчала в Академії.

Мою увагу привернула схема магічної структури Еларії та розміщена поруч з нею така сама, але вже демонічної держави. Чітко виражені були відмінності полотна. Під нею також були зазначені формули.

Взявши чистий аркуш я зробила кілька нотаток, потім склала все це в рюкзак й знову повернулася до спальні. Кіт досі мирно спав.

— Степане, наздоганяй, — востаннє звернулася до свого фамільяра, натягуючи зручні робочі штани. Закинула на плечі свій рюкзак, поправила картату сорочку й вибігла на вулицю.

Містечко прокидалося. Кивнула на знак вітання сусідці, що вийшла з крайнього на нашій вулиці будиночка, й поспішила до міської ратуші.

Охоронець привітно кивнув, впізнавши мене, і я швидким кроком забігла на другий поверх.

Двері у лабораторію виявилися відчиненими, отже, не тільки мені не спиться з самого світанку.

— Доброго ранку!

— Привіт, Алісо, — посміхнувся Еріан побачивши мене. — Як ти?

— Чудово, — підійшла до нього, дивуючись коли це він встиг повернутися, адже напередодні збирався додому. — Я переглянула трохи ваших записів, але є дещо, що викликало сумніви.

— Ти що замість відпочинку обрала заняття? Дарма я дозволив тобі взяти журнал… — демон дивився на мене з докором.

— Я звикла багато вчитися, а відпочити я встигла, тож, не нервуй, — поспішила заспокоїти Еріана. — Краще подивися сюди, — відкривши журнал на сторінці, де розписаний був третій етап, показала на діаграму. — Бачиш цю формулу?

— Так, це базовий захист. Що тебе тут збентежило?

— А далі що? Дивись, ось ця формула має вигляд неповної. Наче не вистачає одного чи двох важливих елементів, через які весь наступний ланцюг руйнується.

— Тут далі вже йдуть руни, що мали забезпечувати стабільність.

— Чому саме вони? У природній стихійній магії є кращий варіант поглинача зайвої енергії…

— Знаю, Івар його використав першим. Саме тоді й стався вибух, після якого спалахи магічного шторму на кордонах лише посилилися й довелося оголошувати про підвищений рівень небезпеки через можливі аномалії.

— І все одно я не можу розуміти що тут не так… — плюхнулася в крісло.

— Якби все було так просто, ми б не стали залучати нових спеціалістів, Алісо. — Невже думаєш, що двоє досвідчених магів припустились б настільки банальних помилок?

— Я такого не казала, — хмикнула я. — Просто уточнила, що базові формули не спрацювали.

— Є щось ще, чого ми не помітили, чи не врахували. Але це точно не базові речі. Магія взагалі надто тонка матерія, що має безліч умовностей.

— Згодна. Мені потрібно більше інформації про ці конфлікти та аномалії, бо наразі я не розумію з чого взагалі починати.

— Тут все є, — Еріан показав мені ту саму схему в журналі, що зацікавила мене вранці. — Ось це — моє Князівство, а тут починається Еларія. Кожна держава, як ти розумієш, має свою унікальну магічну структуру. Природно, що на кордонах стикаються різні за своєю природою сили. В Князівстві Чорних гір переважно панує вогонь та хаос. В Еларії ж енергійний фон будувався навколо природної сили в першу чергу. А потім вже вогонь та вода, а останні роки додалися ще й технології.