Розділ 12.

— Ти щось зрозумів? — подумки звернулася я до Степана, одночасно спостерігаючи за чоловіками.

— Та, чесно кажучи, не дуже. Я чув про конфлікти стихій та зміну магічного фону. Але гадки не маю що з цим можна зробити, — тихо відповів кіт. Я почухала за вухом свого пухнастого захисника.

— Шкода, — зітхнула я. — Але нічого, сама про все детально прочитаю потім.

— Алісо, чи готові ви до нових досліджень? Я бачу, ви розгублені. Що скажете? Почнемо сьогодні чи вам потрібно трохи часу на адаптацію в Межиріччі?

— Адаптуюся в процесі. Я просто не очікувала, що все буде так… — розвела руками. — Зазвичай в Академії мене сварили за мої експерименти чи відстороняли від завдань, якщо ті вважалися складними та небезпечними для студентів. А тут явна небезпека, а ви так просто готові взяти мене  в команду… Вчорашню студентку. Ви ж мене навіть не знаєте! Скажіть, що це не жарт. Бо я не вірю, що це правда! — дивилася на чоловіків. Серце шалено калатало в грудях, бо я боялася почути, що це все поганий жарт й ніхто нікуди мене не допустить…

— Мені достатньо слова Ореста. Він поручився за вас, Алісо. — проговорив Івар. — І ні, це ніякий не жарт. Я абсолютно серйозно пропоную вам долучитися до охорони та збереження магічних кордонів Еларії. Це в інтересах держави. Саме тому це величезна відповідальність, а ще все строго конфіденційно...

— Добре, — кивнула я. Сперечатися не хотілося, але й все, що мені щойно запропонували, вважалося лише сном. Втім, нехай так. Я маю погодитися. Іншого шансу годі й чекати.

— А я бачу вашу сутність, Алісо. І сильну магічну енергію. — додав Еріан. — І я впевнений, з вашою допомогою ми зможемо зробити потужний артефакт…

— Ходімо, покажете що у вас є, — піднялася зі свого місця.

Степан шмякнувся на підлогу, невдоволено нявкнувши, але теж поспішив до заповітних дверей. Рудий пройдисвіт ще той інтриган.

З кабінету Івара до лабораторії також виходили двері. І як тільки мені видали спеціальну захисну мантію та окуляри й ми переступили поріг цього магічного святилища, я аж присвиснула: у Межиріччі явно цікавіше ніж у Верховного Мага в столичній лабораторії.

Тут було стільки всього незвичного, що в мене аж руки зачухалися торкнутися всього й одразу.

Посеред світлого приміщення стояв довгий металевий стіл, на якому лежали різні камінці, тут же стояло кілька плит з казанками для приготування відварів. Вздовж стін на полицях зберігалися різні зілля, стояли коробочки та баночки з сушеними травами, в кутку примостилася велика шафа, заставлена книгами та теками з паперами, кожна з яких мала або свій номер, або була охайно підписана.

Але найбільше мене зацікавив острівець в кінці лабораторного стола, на якому під куполом йшов процес кристалізації якогось артефакту…

— Вау! — нарешті проговорила я. — Тут дуже круто!

— Я знав, що вам сподобається, Алісо, — з теплою усмішкою подивився на мене демон.

Мої руки самі собою потягнулися до купола.

— Краще не чіпайте, — помітивши це додав Еріан.

— Це і є ваш стабілізатор? — затамувавши подих проговорила я та подивилася на нього.

— Він, — кивнув чоловік. — Зараз лише початок процесу. І це наша сьома спроба. Перші шість вийшли невдалими. Ось там лежить журнал, можете вивчити всі етапи для розуміння подальшої роботи…

— А чому не виходило? Що саме бракувало попереднім стабілізаторам?

— Це ми ще до пуття не з’ясували, бо всі вони вибухали під впливом шторму, натомість за нашою задумкою мали би вбирати у себе зайву енергію…

— Поки що справді нічого не зрозуміло, — хилитнула головою я. — Ми вивчали переважно природну магію, базову стихійну я теж знаю, але досить поверхнево. Я більше працювала з потоками зцілення, винаходами вакцин та інших досліджень з розробкою ліків та відварів…

— Моя ідея якраз в тому, що простір, де виникають такі бурі, також потребують зцілення. Це якщо взяти цілісне в’язане полотно та уявити, ще деякі петлі пропущені, або зроблені хаотично, з помилками. Розумієте про що я?

— Ви хочете сказати, що магічні потоки розірвані в певних місцях, що й викликає конфлікти при взаємодії з іншими видами магії?

— Саме так. Ви відьма, яка може бачити це магічне полотно, тому ми й думали залучити вашу силу. Нам здається, що ми пропустили дещо важливе, що могло б допомогти відновлюватися магічному фону швидше, ніж зазвичай.

— Але це зовсім різні типи енергій. Тоді одного стабілізатора замало. Потрібна система: поки одні артефакти вбирають в себе надлишки викидів енергії під час таких конфліктів, інші відновлюють пошкодженні ділянки магічного полотна… Словом, мені буде потрібно оглянути ці місця з аномаліями. Я маю побачити на власні очі той фон та зрозуміти чи вистачить моїх сил на те, що ви хочете відтворити та як відновляти.

— Зараз це неможливо. Я не дозволю вам ризикувати та працювати в епіцентрі аномалій. Почекаємо поки шторм мине, — демон дивився на мене вивчаючим поглядом, від якого чомусь стало ніяково.

— Гаразд, я не поспішаю, — легко погодилася я. Адже для початку мені дійсно варто краще розібратися що саме це за аномалії. Ризикувати життям та власною силою я не хотіла. Техніка безпеки понад усе. Це нам буквально вбили в голови. Але було дещо, що могло б допомогти мені дізнатися більше про все процеси не з книжок, а з перших вуст, так би мовити у неформальній обстановці. — Тоді, може, розкажете мені про магію вогню? Ви обіцяли, Еріане!