Розділ 11.

Сільраду ми знайшли без особливих труднощів. Вона розташувалася за тим самим парком на центральній площі.

Двоповерхова будівля, двері до якої були привітно відкриті. Ми зайшли всередину, опинившись у світлому приміщенні, де нас зустріла охорона. Пояснивши хто я та показавши конверт з направленням, мене пропустили, вказавши рукою на сходи.

— Кабінет Івара на другому поверсі, — проговорив чоловік у квадратних окулярах та синьому костюмі, повернувши мені конверт. — Ласкаво просимо в Межиріччя, пані Алісо!

— Дякую, — кивнула йому, й ми з котом піднялися нагору.

Кабінет Івара дійсно був чи не єдиний на весь поверх. І тут взагалі все виглядало зовсім інакше ніж я бачила у столичних бюрократичних установах.

В просторій приймальні стояли шкіряні крісла для відвідувачів, столики з листівками й брошурками, кава-машина, що примостилася в кутку, а також набори з різними видами цукру та печиво. Також я помітила, що окрім кабінету голови, з цього приміщення також виходили двері до актової зали, й були ще одні, на яких значилося «Лабораторія». Але вони виявилися замкненими.

З нещільно закритих дверей кабінету доносилися голоси. Я впізнала Івара та Еріана. Отже, вони й справді партнери.

— Доброго ранку! — постукавши у двері, зазирнула всередину.

Просторе приміщення, дерев’яний довгий стіл, за яким працював Івар, був завалений паперами та заставлений різними камінцями. Навпроти нього сидів демон. Чоловіки пили каву та вивчали мапу нашого світу, яка також лежала тут, поверх всіх тих тек з паперами.

— Алісо, доброго ранку! — чоловіки піднялися мені на зустріч. — Познайомся з моїм другом, — Івар обернувся на Еріана.

— Ми вже познайомилися з паном Еріаном, правда ж? — простягнула йому руку на знак вітання.

— Так, Іваре. Вчора випадково перетнулися на площі.

— Зрозумів, — усміхнувся сільський голова. — Тоді прошу вас, сідайте. Обговоримо майбутній контракт. Сподіваюся, ви не проти, що Еріан тут. Я дуже хочу, щоб ви працювали разом.

— Я буду тільки рада, — невже він говорить серйозно? Оце так удача!

— Дуже добре. Отже, Межиріччя та Князівство Чорних Гір разом працюють над створенням та розробкою нових рецептур...

— Рецептур? — здивовано подивилася спочатку на демона, а потім на Івара.

— Саме так. І нам не вистачало грамотного та досвідченого цілителя, саме тому й був направлений запит до столиці. Ми готові були взяти студента. Адже знання, що дають в Академії можуть бути для нас дуже цінними…

— Але я думала…

— Алісо, ви, мабуть, уявляли себе за допомогою людям, але, повірте, те, що я вам зараз запропоную, точно вас зацікавить більше. Лікарів у нас достатньо. Як звичайних, так й з відьомським даром, — Івар дуже уважно стежив за моєї реакцією.

— Тоді в чому буде моя роль? — я геть розгубилася.

— Орест розповідав мені про вас та ваші експерименти, дослідження магічних властивостей різних рослин, комбінацій артефактів… Так от… Я вам дам повну свободу дій, моя лабораторія, що за стінкою, у вашому розпорядженні. Ми маємо винайти чи, може, краще сказати, видобути одну речовину, що дозволить нам… — вовкулака зробив паузу. — Ми маємо стабілізувати магічні кордони, — нарешті проговорив він.

— А що з ними не так? — одразу запитала я.

Степан лежав на моїх колінках, й уважно слідкував за всім, що відбувалося в кімнаті.

Івар перезирнувся з Еріаном.

— Поки що тобі не варто цим перейматися.

— Але я бачила дивні сигнали на мапі у своїй новій хаті, й навіть отримала опік! — простягнула їм постраждалу вранці кінцівку. — Може, ви мені просто все розкажете? Тут небезпечно? В столиці знають?

— Тут поки що все під контролем, — зітхнувши відповів Івар. — А що саме ви бачили на цій карті?

— Позначки. Шість прапорців. І сьогодні той, що у Князівстві, почав мерехтіти й виявився гарячим. То що це все означає? — я уважно слідкувала за реакцією чоловіків. Помітила, що демон нахмурився.

— Магічні аномалії зранку активізувалися, — тихо проговорив Еріан.

— Розкажіть вже нормально! Я не маю жодного припущення що це все означає! — не витерпіла я та підвищила голос.

— Гаразд, все одно докопаєшся рано чи пізно. Краще одразу скажу. Для вашої ж безпеки, Алісо.

— Уважно слухаю, — кивнула та зосередилася на чоловікові.

Івар склав руки замком, відкинувся на спинку свого крісла та заговорив голосом професора, що читав лекцію:

— Перші магічні аномалії почали фіксувати в різних точках Еларії приблизно десять років тому. Спочатку навіть уваги на них не звернули, списали на шторми, але з часом подібні випадки почали виникати частіше, навіть ставали циклічними, їх фіксували раз на три місяці та тривали подібні спалахи по кілька днів. І відбувалося все саме у прикордонних районах.

— Тобто це щось типу магічного шторму?

— Можна й так сказати, — кивнув Еріан. — Особливо помітні такі спалахи в моєму Князівстві, де аномалії відчуваються сильніше, ніж тут, в Межиріччі.