Розділ 10.

Дорогою до мого будинку я встигла розповісти демону про навчання в Академії в Гелії та про Книгу Шляхів, яка й видала мені направлення в це село.

Я не наважувалася розпитувати Еріана про магічний кордон з його князівством, про устрій Межиріччя та зв’язок з його князівством, хоч питань в моїй голові виникало дедалі більше. І де тільки подівся запальний характер?

— Дякую, що провели. Тут я й мешкаю, — ми зупинилися біля вхідних дверей.

— Гарно тут, люблю маленькі хатки та вузькі провулки, — демон тихо зітхнув.

— Знаєте, мені здається, я теж їх люблю. Хоч за п’ять років столичного життя, якось відвикла від них.

— Маю надію, що тут ви затримаєтеся, Алісо, — з теплом подивився на мене Еріан.

— Побачимо, — зітхнула я.

— Добраніч. До зустрічі завтра.

— До зустрічі, Еріане.

Сховавшись за дверима своєї хати, шумно видохнула. Який насичений вийшов перший день!

— Степане, а що це за прикол зі спілкуванням в моїй голові? Мені від власних думок часом непереливки, а тут ще хтось порушує кордони…

— Енергетичний зв’язок. Він існує між істинним парами. Хіба не чула про таке?

— Але ж ми не пара… — здивувалася я.

Колись в Академії на лекціях дійсно згадували про особливий зв’язок та можливість спілкуватися навіть на відстані між закоханою парою, але практично таких випадків було вкрай мало.

— Як це не пара? — зашипів Степан. — Ще і яка! А здатність обмінюватися думками та чути один одного лише доводить це! Так, пара це не тільки про коханців. Ми — партнери… — пояснення Степана були досить загальними, але сенс я зрозуміла.

— До того я не була готовою, — опустившись на підлогу, підхопила пухнастого на руку та почухала його за вухом. Степан замурчав, прикривши очі від задоволення.

— А кажеш не пара… — проговорив кіт.

— В моєму уявленні пара, тим паче істинна, це чоловік та жінка. Кохання там, родина, всі діла… Але відьма та її фамільяр…

— Такі пари ще сильніші, — запевнив Степан. — Ти хоч почитай на дозвіллі про фамільярів, дивно як тобі взагалі диплом дали.

— Диплом ще не дали. Я маю тут рік протриматися, тоді навчання вважатиметься повністю звершеним, і я отримаю диплом та ліцензію.

— Вчити тебе ще й вчити, — зітхнув кіт. — Ти як знаєш, а я пішов спати, пусти, — вирвався раптом з моїх рук Степан.

— Та, будь ласка. Але ти правий, варто як слід відпочити. Відчуваю, що завтра буде мега цікавий день.

Заснула я й справді швидше, ніж голова торкнулася подушки.

Всю ніч мені снився Еріан. Наші з ним прогулянки та навіть навчання з магією вогню. Навіть й не думала, що він аж настільки зачепив мене.

Прокинулася я на самому світанку, коли перші сонячні промені залоскотали моє обличчя, зазирнувши у вікно.

Скочивши з ліжка побігла в душ, а потім на кухню, готувати нам зі Степаном сніданок.

Насипавши трохи кисломолочного сиру коту в миску, помітила, що на карті на стіні, на тому місці, де я виявила червоний прапорець, він змінив колір на чорний.

— Цікаво, — підійшла ближче й навіть торкнулася цього місця рукою. І тут же її висмикнула, бо мене наче вогнем обпекло. — Що ж тут відбувається?

— Алісо? Ти в порядку? Чого так репетуєш? — в кухню забіг Степан.

— Карта. Вона наче нагрілася та обпекла мою долоню. І один прапорець почорнів.

— Хм, — Кіт всівся навпроти мапи.

— Ну, то в цьому районі просто зафіксована магічна аномалія. А карта ця інтерактивна й вона про це повідомила.

— Що? — втупилася на кота, ніби це було щось само собою зрозуміле.

— Вам й про це не розповідали? — здивувався кіт.

— А мали? — не стрималася я. Схоже, мій новий фамільяр знає більше ніж я.

— Ну, взагалі то, могли й попередити. Ці зони знаходяться під особливим контролем та спостереженням.

— Тобто це одна з причин того, що Івар та Еріан мають спільні справи? Магічні аномалії виникають тут не вперше?

— Я знав, що ти дуже розумна, Алісо.

— Дякую. Сподіваюся, ти підеш зі мною? Бо щось мені підказує, що ті двоє ні за що не дозволять мені розібратися. А я… Я ж не зможу просто стояти в сторонці. І мені страшенно цікаво розібратися що тут відбувається та як цьому запобігти!

— Навіть не сумнівався. Одну я тебе не відпущу. Але на їхньому місці саме так я й зробив би. Нема чого тобі туди лізти. Нехай досвідчені маги то вирішують. Магічні аномалії — то не дитяча забавка, а серйозний конфлікт магічних стихій, що може привести до непередбачуваних наслідків.

— Взагалі то я сподівалася на підтримку,  а ти… Зрадник… — ні, ну справді? Де обіцяна підтримка та захист?

— Чого одразу зрадник, — образився кіт. — Я сказав, що зробив би на ЇХНЬОМУ місці, але ж я —  не вони. Підтримую тебе, у будь-якій пригоді. Така вже моя доля, — кіт примружився.