II - Тіло.

  - Хотіла дещо прояснити.

Діондра вже підходила.

"Треба звалювати."

  - Почекай, Діондра... знаєш поки не виходь. В мене тут запонка десь вилетіла.

 Повіяло осіннім листям.

  - Щось не... - чоловік затормозив.

  - Головне що не сердце, великий любасику!! Га - гаа!!

 Що за тупняк ?

  - Забутий кретин. Нафіга, взагалі сюди вперся? - чоловік чекав.

 На відміну від нашого головного героя, блондин був не такий тямучий, а в деяких моментах навіть гірший за безхатька. Бо навіть безхатьки можуть відімкнути двері з першого разу, але краса Люсьєна схоже не завжди це дозволяла.

Хлопець виставив зуба уперед.

  - А що ? Якась маленька домогосподарка проти?

  - Що там відбувається? Мені зараз написали, хто там копирсається!?

 Почувся звук удару об стіл. Двері ванни голосно відчинилися, хтось фиркнув.

  - О, дорогенька! Ти моя соо-лоденька, а ми...

  - Ах ви, Почвари такі. Тепер усе зрозуміло.

 Чоловіка Діондри ледь не вивернуло від цього "цукрового-солоденька"!

 З рук дівчини стікала вода, а темненька-домогосподарка та блискуча-блондинка з цукровим голосом доволі швидко стулили  пельки. Більш за все обидва боялися, що дівчина спитає :

 Варіант а) Де ви поділи наше таксі, яке ми щойно викупили ?

    б) Хто сплатив квартплату??

    в) Якого хріна?

 Вона вибрала непередбачуваний та доволі небезпечний. Як і завжди.

Кмітлива.

 Задзвонив телефон.

 My heart, my hard...  Oo But

 Hunt, Love destroy

 Want or destroy.. hatred?

 wish Justine

 Не було ніякої ругані.

 Хоча настрій для сварок завжди є, чи не так? Мовчання затягувалось.

 Хлоп пригладив волосся та повністю розслабився, він ніби розумів йому то нічого не буде. Хоч Люсьєн був дуже безвідповідальний йому поталанило, й так було завжди.

 На відміну від обранця Діондри. Майк вже думав шукати прихисток за холодильником, який був ще не відкритий, але на його долю випало найлегше.

 "Ще й про маму мою зараз згадає. Краще б на кладовище зганяв, а не робив довбаний сніданок."

Майк неохоче подивився на дівчину та на якийсь час забув, і про сніданок, і про ідіота, який був поряд.

 Люсьєн чавкав, а дівчину раптом перемкнуло. Діондра узяла сокиру.

  - Я узагалі не мала часу на це, але якого ви...

Знову гучний дзвінок.

"Сокира наче й не важка. Може все ж таки, вона почне з цього торкнутого дурня?"

 Цього разу Майк відповів. Мовляв, це робота.

  - Я зараз не бажаю озвучувати, що в тебе поїхав дах, Люсьєн. Певно, коли ти злиняв від нареченої ти ще й запхав собі у дупу совість, або й каблучку. Так само, й стосовно квартплати.. Я взагалі просто..

 Перекрикуючи гвалт, Майк нарешті відповів :

  - А я чекаю, чекаю. Не зміг раніше підійти, чи твоя важлива Діондра Норн не дозволяє?

  - Коротше, або я кладу слухавку... Старий у нас тут таке коїться безхатьки - недоумки бігають направо та наліво.

  - Слухай, уважно слухай. У нас труп й майже ніяких відбитків. Буде легше, щоб ти приїхав, бо якщо будуть докази. Ти розумієш, я не впораюсь з цими лінивими дупцями. Вони неконтрольовані та все затопчуть. Лаборантів нема.

  - Тоді, що взагалі відомо? - повільно міркуючи у голос, Майк насупився.

 Нарікань та сумнівів стосовно керівництва дійсно побільшало.

  - У вбивці може бути якась (невизначена) інфекція - провадив далі один зі слідчих.

Діондра чхнула. Майк Норн, ще (не) повністю усвідомлював, що конструктивної розмови не буде.  Його це хвилювало.